-Проводились змагання з армрестлингу

-

-Кожний учасник свята отримав подяки та цінні подарунки

-Фото на згадку

-Вироби зроблені на святі були закріилені на великому колесі

-А ковалі не тільки стукали по металу, а ще вправно підігрували музикантам

-

-Закінчилось свято великою гулянкою

На цьому святі відкрилась перша фото виставка Фундації вільних фотографів

-

А що то за така фундація? В Кам'янці також є?
Фотоклубы тут

Так от і я до гетьманату хилив ;) ... Blacky, нескромне питання, Бельгійські "путєвиє замєткі" де і коли можна побачити?

Ніде. Принаймні поки - ніде.
Я все-таки маю якісь краплі совісті, і рекламувати подорож в країну, де 200-грамова коробочка найдешевшого соку коштує на наші гроші 20 гривень, не можу - криза все-таки. (Правда, в ресторані при хостелі в Брюгге Мік взяв собі спагетті болньєзе за 8 євро. Так принесли того спагетті ВІДРО. Ми, стогнучи, їли його понад годину, в нас вже не лізло, мене півночі потім живіт болів. Коротше, не відерце, а реальне таке відро їжі).

Ну і слідкувати треба за лінгвістичним кордоном - рально, в Румунії чи Чорногорії, де ніхто іноземних мов не знає апріорі, легше було порозумітися, аніж в провінції Ено. Провінція вже цілком валонська, всі до єдиного говорять французькою, англійської і німецької не розуміє ніхто і ніде - навіть на вокзалах, навіть в музеях, навіть молодь (!!!!). Гірше було лише в турецькому Едірне, коли ми підійшли спитати в поліцейського, як пройти до тої стародавньої дурки-музею, а він, по-перше, не знав, де дурка, по-друге, не зав англійської, і викрутився отак: подзвонив мужику, котрий знав місто, і підізвав з сусідньої машини ще одного мужика, котрий, в свою чергу, трохи говорив англійською. І в результаті півгодинних перемовин їх всіх трьох поліцейський показав нам напрям: туди, коротше, йдіть. Ми б вже й самі давно пішли, але було соромно покидати народ, котрий так деспераційно про нас піклується.

А взагалі, про Бельгію в плані архітектури треба знати три слова: бегінаж, бефруа і карійон (він же карільон). Це головні бельгійські плюси, вони реально круті.

Про Бельгію в плані жратви треба знати три страви: національна їжа в них фритки, котрі в усьому світі називаються французькими, а в нас просто "картопля фрі", національне пійло в них пиво, причому в сортів "тріпл" вміст алкоголю складає 11 %, а національний десерт в них шоколад, який чомусь не вразив.
А національними сувенірами в них є мережива, котрі привозять з Тайваню.
А пам'яники в них переважно ставлять художникам - бо є за що ставити.
А корови в них всі якісь бліді, незасмаглі, і всі чомусь не пасуться, а валяються на траві, задерши копита. Не шуткую.

Хоча Гданськ особисто для мене всю Бельгію зробив на раз. Кльове місто. а ще нас понесло на Вестерплятте, де ми годували на пустому березі Балтики диких лебедів в кількості ста штук.

Цілком доцільна пропозиція - виділити на форумі окремий розділ, щось на зразок "Світ очима кам'янчан", де б відвідувачі залишали по темам враження і фотозвіти по місцям подорожей як по Україні так і за кордоном