УкраїнськаРусскийEnglish
Кам'янець-Подільський
Пульс Кам'янця-Подільського на Facebook - група Камянець-Подільський Онлайн
 

Автор: VLATKA
avatar Опис:
Автор: 

Блюзнірство окупаційної влади: У 80-ту річницю Українського Голодомору регіонали здійснюють ритуальні танці на кістках мільонів українців...



                              НАЗАД ДО "ЗОЛОТОЇ" ОРДИ:
РИТУАЛЬНІ хАЗАРСЬКІ ТАНЦІ НА КІСТКАХ МІЛЬОНІВ УКРАЇНЦІВ...
 
Один з "придворних політологів", коментуючи рішення уряду М. хАзарова про відмову від переговорів про асоціацію України з ЄС, заявив, що це і є "план Б" В. Януковича. Після цього, додав інший проплачений владою "політолог", в разі відмови ЄС дати "відкат", до якого звикли "донецькі", останні з полегшенням попрямують в Митний Союз зразка Золотої Орди.
 
Насправді, такий "план Б" існує, але в Москві. В другому ешелоні влади путінської псевдоімперії відкрито говорять про цей план, який передбачає штучну організацію політичного протистоянні в Україні для її розколу і подальшу передачу Західної України під протекторат ЄС.
 
А Центральна та Східна Україна, на думку творців московського "плану Барбаросса", прагне знову "добровільно приєднатися" до московського улусу Золотої Орди. Власне, такий варіант ФСБ уже реалізувала в Південній Осетії, яку московська влада у своїх офіційних документах вперто іменує "державою".
 
Саме в такому контексті й варто розцінювати дії "українського" уряду, якого найменше в цій ситуації цікавлять стратегічні інтереси українського народу. Уособлюючи в своїй діяльності інтереси (не українських по своїй етнічності) олігархів, нащадки тих, хто знищив мільони українців під час Голодомору 1032-1933 років, черговий раз здійснили ритуальні хазарські танці на кістках померлих українців.
 
Особливо цинічним і блюзнірським виглядає цей факт напередодні 80-х роковин жахливого Голодомору, здійсненого під сатанинської червоною зіркою! Нам знову хочуть вказати: "Кто здєсь хазяін?!."


Валерій Бебик,
голова Всеукраїнської асоціації політичних наук



Автор: 
Півстоліття тому Євген Маланюк означив стан України в історії як «Ніч бездержавності». Бо таки ніч, то українці й поснули. І наснилася їм держава. Молода, незалежна, демократична. Зі своїм прапором, і гербом, і державною мовою. Всі її люблять, всі поважають. Земля родить, економіка розвивається. Президент обраний всенародно, депутати чесні, суди справедливі. Ані тіні корупції. Культура в розквіті. І все це дісталося задарма, просто вломилося від розпаденого Союзу.

Тільки хто ж це там співає вночі: "Не спи, моя рідна земля, прокинься, моя Україно" ? А, це ж той гурт «Мандри», Хома невсипущий, постукайте йому в батарею, людей побудить. Але від нього вже не залежить, — коли пісня гарна, то вже й сама в душі відлунює: «Це дивляться з темних небес загиблі поети й герої».

І що ж вони бачать з тих темних небес?

А бачать вони велику й прекрасну країну, найбільшу в Європі — понад шістсот тисяч квадратних кілометрів (Франція — до п’ятисот з половиною тисяч, Німеччина й того менше). А клімат, а земля! А природні ресурси! А «лани широкополі, і Дніпро, і кручі»! А «село, і серце одпочине»! А «хрущі над вишнями гудуть»! А «грає синє море»! І «на оновленій землі» «врага» немає, «супостата», а люди вільні, совісні й роботящі!

Так, це та земля, це та країна, за яку ви боролися і за яку ви загинули. У повстаннях і війнах, у в’язницях і депортаціях, у Сибіру, на Колимі, на Соловках, у Сандармосі. Скрізь, де зарівняні ваші могили.

Це Україна, яка була вам дорожча від вашого життя.

Тільки чому ж вона тепер така занехаяна? Чому така зневажена, окрадена і залежна на 21-му році Незалежності?

Де поділися люди, було ж 52 мільйони!

Чому тривалість життя менша, ніж у Гондурасі?

Чому молодь полишає Україну?

Вам там з небес видно покинуті села, по стріхи у бур’янах. Отруєну Чорнобильську зону. Наші забуті і сплюндровані святині. Безпам’ятні русифіковані міста, привласнені ліси й угіддя. Береги, забудовані елітними котеджами, брутально відняті у людей. Колись був «глитай, або ж павук», а це що за нові павуки — «олігархи»? Яким правом вони опосіли цю землю і висотують її надра?!

І що це за нова каста — «мажори», що цинічно й безкарно чавлять людей?!

Коли це було в Україні, щоб безпритульні діти тинялися по вокзалах, ночували у підвалах і каналізаціях? Щоб розцвітала наркоманія і проституція, торгівля людьми та їхніми органами?

Чому правоохоронці рекрутуються у бандити?

Чому вбивають журналістів? Чому й досі не покарані вбивці Гонгадзе?!

Чому шарикови засіли в парламенті і прикидаються депутатами? Чому силові міністерства в руках людей, які без году неділя громадяни України? Чому державні інституції здійснюють антидержавну політику?

Хто пускає під укіс нашу культуру, освіту, наш рух до Європи?

Чому опозиційні політики опинилися за гратами? Чому по наших вулицях крокує той самий Ленін? Чому так густо Героїв України, коли Україна в такому занепаді?!

Це за таку Україну ви гинули, поети й герої?!

Чи, може, нація спить і їй під ранок сняться кошмари?

То розбудіть її з темних небес, щоб не було так, як попереджав Шевченко: «І в огні її, окраденую, збудять». Бо тоді вже буде запізно.

Отож Маланюк написав «Ніч бездержавності», коли не було держави. А виявляється, що і з державності теж можна зробити ніч. То чи не час вже писати «Ніч державності»?

Втім, у нас буває і день — щороку День Незалежності. І щоразу до цього дня влада робить якийсь подарунок. То авіа-шоу над Скнилівським аеродромом, то Ново-Богданівські феєрверки, то аварію на шахті ім. Засядька. Цього року подарувала закон «Про засади державної мовної політики». Провела його так віртуозно, в такий шулерський спосіб, розвівши опозицію «как котят», аж сама замилувалася: «оцените красоту игры».

Що ж, оцінили. Найвищий імперський бал. Цей закон увійде в історію як ганебна тріада — Валуєвський циркуляр, Емський указ і Закон гамадрилів, підписаний президентом. До речі, саме в ці дні наступного року — 150-літній ювілей Валуєвського циркуляра.

Свою лепту внесли й комуністи: до Дня Прапора пропонують скасувати державний прапор і герб. Теж непоганий подарунок до Дня Незалежності.

Також до цього дня по амністії дарують свободу кримінальним злочинцям. Однак лідерів опозиції не відпустять. Один соціально небезпечний — навіть у тюрмі книжки читає. А друга то взагалі жах — б’є вікна, розламує ѓрати, дарма що мініатюрна, троє здоровенних мужиків не могли скрутити. Тюремщика так побила, третій місяць в синцях ходить.

Ви там погляньте з темного неба, — чи не літає десь у піднебессі надувне серце? Це опозиція так відзначила річницю ув’язнення свого лідера — запустила в повітря біло-червоні кульки. Дуже ефективний спосіб. Хай сидить у в’язниці, а ми тут будемо бульки, вибачте, кульки пускати.

А заразом вже й подивіться — десь там літає і серпантин липучки, на яку в Мухоловці, чи то пак, у Мухолатці налипла інтелігенція, що прибула до президента уклінно просити, аби не підписував єзуїтський закон.

А це вже персонально для вас, загиблі поети й герої. Той, хто у нас замість віртуального мера, теж підготував подарунок — пообіцяв відкрити «Парк пам’яті борців за свободу і Незалежність України». Щоправда, той парк заклали давно, ще до Десятої річниці, одинадцять років тому. Боюсь, що там уже й металеві літери покрали.

Раніше День Незалежності відзначали військовим парадом. А ниньки буде Парад вишиванок. Надзвичайно яскраве дійство, особливо з огляду на становище країни і атмосферу в суспільстві. Очолить парад, очевидно, колона кровосісів з борцем з папєрєднікамі у вишиванках принципово партійного синього кольору.

Також відбудеться Всеукраїнський фестиваль морозива, «Перегони на офісних стільцях» і «Ярмарок інтелектуального капіталу». Видно, за 21 рік Незалежності так надбали інтелекту, що пора вже ярмаркувати. А щоб хто не здумав протестувати біля Українського дому, — на Європейській площі розмістять величезний квітник, ніде ногою ступити. Якщо ж, все-таки, з’являться якісь порушники спокою, то на це є спецпризначенці, «Беркути» й «автозаки», — оцініть красоту терміну. Вас возили у воронках, гнали по етапу, тепер в Україні вдосконалений транспорт — авто для заключенных. Навіть не ув’язнених, а відверто, без церемоній, на перспективу, — заключенных. Йдеться ж бо до спільного економічного простору, митного, культурного й некультурного. Дезінформаційний простір і так уже спільний.

Так що «Не спи, моя рідна земля, прокинься, моя Україно!», якщо не хочеш, щоб тебе й надалі кошмарило.

ЛІНА КОСТЕНКО, газета «День»

Читати повністю »
Автор: 
В Україні відчутно запахло національною революцією – тепер, після подій біля Українського дому в Києві, мало хто може цього не помічати. І ось тут якраз питання: а хто ж повинен акумулювати цю революційну енергію українців й очолити спротив?


Невже знову ті самі, кого люди клянуть щоразу від виборів до виборів, аби згодом знову «приречено» піти й проголосувати за них, піддаючись єзуїтському аргументові про «менше зло»? Ні! Настав час запустити свіжу кров в українське «політичне болото», де і досі кумкають комуністичні жаби й розкошують космополітичні п’явки. Але хто має покласти край цій ганьбі?
Не так страшний очевидний ворог – ненависник усього українського, як ті, хто рядиться в українські шати, але готові навсібіч торгувати Україною. Потенційні зрадники – ось головна небезпека прийдешніх виборів. Що робити, аби поставити заслін на шляху захоплення наступного парламенту антиукраїнською потолоччю? Відповідь очевидна – голосувати за тих, хто «не був», «не помічений», «не притягався». Саме таким голосуванням можна заступити шлях до державного керма багатьом пристосуванцям, готовим укотре обдурити народ і швидесенько «стушкуватися».
Очевидно, що протистояти цій нарузі над Україною і нацією може лише сила, яка не заплямована перебуванням у владі – ані колишній, ані теперішній. Чи є така серед тих, хто йде до парламенту й має реальні шанси туди потрапити? Так, є – Всеукраїнське об’єднання «Свобода». Міркуйте самі:
По-перше, «Свобода» – це дійсно нові люди в українській владі, які не мають за собою компартійного чи корупційного шлейфу;
По-друге, проходження першої націоналістичної фракції до Верховної Ради – це реальний, а не демагогічний злам у старій системі, замішаній на гнилому «компромісі» компартійної номенклатури, кагебістів і так званих «націонал-демократів»;
По-третє, «Свобода» – антиолігархічна сила. Її присутність у наступному парламенті – це удар по диктатурі мільярдерів-космополітів. Лише «Свобода» реально добиватиметься повернення стратегічних підприємств у власність держави, перегляду грабіжницької «прихватизації». На злочинних планах олігархів дозволити торгівлю українською землею сільськогосподарського призначення буде поставлено жирний хрест.
Зрештою, хто, якщо не «Свобода», спроможний дати відсіч, навіть фізичну, знахабнілим шакалам, які розтягують державу по шматках, як було під час ухвалення ганебних Харківських угод чи голосування за українофобський мовний закон! Будь тоді в залі парламенту принаймні найменша фракція «Свободи» – не осоромилась би опозиція перед країною через свою безпорадність.
Максим Молоцький,
журналіст Радіо Київ

Автор: 

В Китаї завершується будівництво 2 тисяч вагонів для  транспортування чорнозему, у країнах  Європейського Союзу теж повним ходом йде будівництво подібних транспортних засобів. США й Канада розпочали будівництво танкерів-землевозів для транспортування родючих ґрунтів з України.

Такі повідомлення сьогодні здаються фантасмагоричними. І не дай Боже, щоб вони стали реальністю.  На жаль, олігархічна кліка, яка сьогодні находиться при владі, робить все можливе, щоб перетворити страшну казку в реальність.

Верховна Рада ухвалила в першому читанні закон про ринок землі. Незважаючи на протести громадськості, різку критику експертів депутати проголосували за продаж землі.

Не треба бути випускниками кембриджів і гарвардів й видатним математиком, щоб зрозуміти, куди ми прийдемо у разі ухвалення закону в цілому. Але кнопкодави в парламенті, які натиснули кнопки "за" й національні інтереси -  поняття несумісні.

Залишаються громадяни України, які не хочуть бути кріпаками на своїй землі, яка їм не належить.

Ще в 2001 році сказала Колишній генеральний секретар ООН Кофі Аннан сказав: "Збройні конфлікт у світі все частіше будуть виникати через прісну  воду і доступні  продукти харчування, а зовсім не через нафту і газ".

31 жовтня на Землі народився 7 мільярдний житель планети, до 2050 населення нашої планети може скласти 10 мільярдів.

З ростом населення Землі і росте кількість природних катаклізмів, що в свою чергу зрізко зменшує площі для виробництва сільськогосподарської продукції. За даними ООН, лише за останніх кілька  на  років ціни  на продукти харчування зросли в 2-3 рази. Та й не потрібно офіційної статистики, зайдіть в найближчий супермаркет й переконайтеся самі.

В Україні - 41,6 млн. га. Родючих чорноземів. І уже сьогодні за інформацією Асоціації фермерів - 12 млн. української землі орендують іноземці. Це  ще  до прийняття закону про ринок землі! За інформацією цієї ж Асоціації,  Китай формує спеціальний  фонд в розмірі  $400 млрд. для того, щоб заволодіти українськими чорноземами.

І хто повірить українським корумпованим бюрократам, що землю іноземцям продавати не будуть? Я ні. Вірю, що ви теж.

Сьогоднішня влада готова продати все, в тому числі українську землю. Вона це демонструє щоденно. Здача Севастополя  - тому підтвердження.

Наша земля, це все, що у нас з вами залишилося. Це не пафос й не урапатріотизм. Це реальність.

І я не хочу, щоб мої діти мені колись сказали: "Тато, а правда в Україні БУЛИ найкращі чорноземи у  світі?". Вірю, ви теж не хочете почути цих страшних слів!

2011-12-14    Володимир Манько

Читати повністю »
Автор: 

Нещодавно, даючи інтерв'ю для одного з електронних ЗМІ, мусив щось сказати про наші підручники. Оскільки, загальної уяви не мав, обмежився короткою характеристикою лише тих, які перед очима майже щодня – для 2-го класу. Зазначив, що вони ненайгірші і... наврочив. Бо, не передбачив варіанту "далі буде". І от воно є...

Ось "Читанка", автор В.О. Науменко, Київ, видаництво "Генеза", 2010. Тема "Поетична майстерня", за якою дітей вчать розуміти, сприймати і навіть писати вірші. І там є чудові взірці – М.Вінграновський, Г.Чубач, І.Січовик, В.Терен. А поруч вірші поетів зі "світлого комуністичного минулого", написані такою собі "білодідівкою".

Хто не знає, що це за мова така, поясню – у 70-х роках ХХ ст. головний компартійний мовознавець Білодід втілював у життя теорію "зближення братніх мов". І у словнику під його редакцією можна знайти перли на кшталт "утюг, праска (рідко) ".

Отже, білодідівка. Не хочу тут шпетити авторів, врешті, від них вимагали саме так писати, а може й підредаговували, щоб було "в ногу з часом". Але ж упорядник "Читанки" мав це бачити! І підбирати тексти, щоб у них не було: "Любить ячну кашу Яша, Смачна Яші ячна каша". Та ніколи в українській традиції не було іменної форми "Яша"! Яцько, Яць, Яцик, Яківчик були, що видно з омонімічних прізвищ, а Яші не було. І "ячки" не було, а була "ячмінка". Далі: "Поки хвастала ходила, черевичок загубила". "Доми (в значенні "будинки" – С.П.), не вигрюкуйте дверми!", "і раптом, як на злість (вочевидь, калька з рос. "как на зло") ", "Я з ляку як не писну..." "Ото було сміхА. Ха-ха".

У вірші "Веселий сніг" (стор. 104) взагалі загублено цілий рядок. Це коректорська помилка, але стосовно підручника неприпустима. А в ще одному "геніаяльному" творінні взагалі супер-інформація: "пам'ятаю в ліс ходив,/ та найкраще пам'ятаю: /дві берізки посадив. Посадив їх навесні / біля стежки при вікні...." Отут саме дитина й запитала: "Яке вікно в лісі? Може це дупло?" Довелося пояснювати, що, вочевидь автор вірша мав на увазі хлопчика – лісникового сина чи онука...

Але це ще не все. Бо наступним уроком виявилася "Українська мова", автори М.С. Вашуленко, М.А.Білецька, Київ, "Освіта", 2010. І там на стор. 99 бачу квадратик, який вимагає, як вказано на початку підручника, вивчити слова "для збагачення, уточнення й активізації словникового запасу". І що ж там я читаю? Їхньою мовою кажучи, "ваапше": слово "ковдра", а під ним – "одіяло, висмикнуте з того ж білодівського "мовозближувального" словника. Отаке збагачення словникового запасу дітей!

Одразу ж пригадав знамениту співомовку Павла Глазового, який у тих же 70-х не боявся висміювати білодідівську суржикізацію: "Прибіг якось до райради/ Тягнирядно Сава:/ "Хочу прізвище змінити,/ Ось моя заява! /Моє якесь несучасне,/ Щоб воно пропало! Я нове собі придумав – /Тягниодіяло!"

Бачите, близько сорока літ минуло, а вірш знову актуальним став. Особливо – щодо "міністерства темряви і мракобісся", як тепер називають в народі відомство Діми Табачніка.

 Сергій Пантюк  

Читати повністю »
<< Початок < Попер. 1 2 3 Наст. > Кінець >>

Дизайн та розробка Logic Land Ltd.

Меню
Кам'янець-Подільський
Блог
Політика
Комуналка
Статті
Каталог підприємств
Фото
Пошук на сайті
Листівки
Форум
Фестивалі
Карта сайта
Веб-майстру
Групи
Гостьова книга
Бронювання готелів
Партнери сайту
Інформери
Кам'янець-Подільський online
Обмін лінками - отримати код »


Експорт новин
Новини (RSS 1.0)
Новини (RSS 2.0)
Блог (RSS)
Форум (RSS)
Хто на сайті?
сторінку переглядають:
18 гостей та 1 користувач
kapriolcab