Автор: 

VLATKA

Щовесни на території України великих розмахів набуває торгівля весняними рослинами – так званими первоцвітами.
Важких непоправних втрат завдає масовий збір першоцвітів – підсніжника, конвалії, проліска, цикламена та крокусу, що призводить до послаблення, а у невеличких місцезростаннях до повного пригнічення насіннєвого поновлення. Цінні першоцвіти занесені до Червоної книги України і будь-який збір їх або пошкодження суворо забороняється.
   Проте заборона ця ігнорується відкрито і нахабно. Дільці, які наживаються на знищенні рідкісних і зникаючих рослин, повинні зрозуміти, що, добуваючи собі гроші, вони позбавляють своїх дітей і онуків можливостей бачити цю красу в майбутньому.
До того ж, варто нагадати, що згідно зі ст. 90 Кодексу України про адміністративні правопорушення знищення видів рослин, які занесені до Червоної книги України, тягне за собою накладання штрафу на громадян від 340 до 510 грн. з конфіскацією незаконно добутого і на посадових осіб – від 510 до  850 грн. з конфіскацією незаконно добутого. За незаконне придбання та збут об’єктів рослинного світу, занесених до Червоної Книги України, ст.88-1, та 160  КУпАП передбачено накладення штрафу від 153 до 340 грн. Крім того, за кожну знищену червонокнижну ранньоквітучу рослину розмір компенсації за шкоду становить 1 мінімальну заробітну плату.
     Для припинення збору, перевезення та торгівлі первоцвітами, на виконання вимог Законів України та з метою захисту, відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги, щороку навесні Державною екологічною інспекцією в  Хмельницькій області проводиться операція “Первоцвіт”.
                                                                                                                                                         Що робити? Кожен з нас має усвідомити особисту відповідальність у справі збереження рідкісних видів рослин. Головне, не бути байдужим і не проходити повз порушників; у разі виявлення фактів торгівлі первоцвітами потрібно обов`язково звертатись по допомогу до працівників міліції, якщо вони є поруч, або телефонувати 102 та викликати підрозділ ППС на місце незаконної торгівлі. Міліція зобов`язана реагувати на подібні виклики, зокрема, у рамках операції «Первоцвіт», яка триває в Україні.
І для журналістів. Практика показує, що працівники міліції дуже старанно виконують свої обов`язки, коли їх про це просить людина з посвідченням журналіста.

      Приєднуйтеся  до операції “Первоцвіт” заради збереження унікальної української природи та, зокрема, мальовничого Поділля.

Автор: 

VLATKA

Цими днями працівника одеської ДАІ Олександра Швеця звільнили за те, що він охрестив українську мов "телячою".                         ...Зайвий раз дивуєшся, наскільки ж наші люди зробилися егоїстичними, що дозволяють собі відкритим текстом ображати і мову країни, в якій живуть, і всіх людей, які послуговуються нею щоденно. <em>Одеса – Одесою, здавалося б. Але насправді через аналогічне правопорушення могли б злетіти зі своїх посад чи не половина киян! Шкода лише, що обсяг пам'яті телефону не дозволяє записати на відео всіх… 

Один показовий випадок звільнення працівника органів внутрішніх справ жодним чином не залагодив питання неповаги до державної мови.   Ба, більше: деякі особливо затяті жертви радянської пропаганди, що на двадцятім році незалежності України продовжують жити за правилами червоної імперії, залементували про продовження українізації, насадження "профашистскіх настроєній" навіть чинною "біло-блакитною" владою. Ну, хоча б про її бездіяльність у поновленні прав "уґнєтьонних".   І не треба лізти далеко в пошуках прикладів.    Просто покатайтеся громадським транспортом у годину пік!

Вирішив поставити невеличкий експеримент над мешканцями свого рідного Києва… Точніше, не стільки над ними, скільки над собою – адже вже настільки звик до нерозуміння своєї українськомовності оточенням, що перестав узагалі помічати факти неповаги до себе.   Тож завдяки панові Швецю з Одеси мав чудовий день, об'їздивши столицю вздовж і впоперек найрізноманітнішими видами транспорту, заходячи чи не в усі принагідні крамнички й магазинчики в пошуках рідної мови.    Забігаючи наперед скажу: не знайшов.

1. "Западенцям" тут не місце

Розпочався мій невеличкий викривальний вояж Києвом із банальної поїздки Сирецько-Печерською гілкою метро.  Виїхавши на Південний міст, де на кілька хвилин з'являється покриття в мобільного телефону, вирішив дещо "завести" ранкову заспану публіку імітацією розмови по стільниковому: "Так, Сашко, привіт!.. Так, отримав. Та там усі ті документи російською, нічого не зрозуміло! Чого вони російською документи надсилають?! Ми що, не в Україні?.." Словом, такий собі гнів людини, яка буцімто не розуміє "братньої" мови – чим "ми" гірші за "них", що українською ні бельмеса?    Результат спектаклю не змусив довго чекати на себе.  Три чверті пасажирів – а особливо "місця в партері", які традиційно займають старші люди – невдоволено зиркнули на мене. Спершу мої попутники стримували емоції. Але невдовзі мимохідь таки вловив краєчком вуха невдоволене "западенци", що було кинуто мені напівпошепки однією з жіночок "віком за".                Дуже довго думав, чого ж мене сприйняли за приїжджого із Західної України? Ніби й характерного галицького "балаку" не маю, та й наче діалектизмів не вживав...   А відповідь насправді проста, як конструкція велосипеда.   Стереотип про "україномовність винятково Галичини" впродовж років нав'язувався народові інших регіонів "дбайливими" піарниками найрізноманітніших політичних сил чи окремих кандидатів: задля підвищення власних рейтингів політикани ладні на все.  І розділення України за будь-якою ознакою – у тому числі мовною – є "козирною картою" в їхніх брудних іграх.

2. Цитрина від помаранчі недалеко котиться

Як виявилося пізніше, ситуація в метрополітені була невеличкою розминкою.  Справжні пригоди розпочалися з мого прохання продати мені "соку цитрини" в одній продуктовій крамничці поблизу Золотих воріт. Опісля певного заціпеніння, що в нього поринула спантеличена продавщиця, я вислухав од неї цілий спіч, головною тезою якого стало останнє речення: "На сваєй чістай мові будіш со свайєй мамачкай размавлять!"   От тобі, читачу, і повага, і толерантність людей  роботі... А головне – усе ж правильно, на їхню думку.  Між іншим, невдоволення продавщиці, що його викликано винятково її незнанням мови, долучилися й покупці – обурювались, що я "своєй мовай" збираю чергу.    От так.  Біда, як відомо, сама не приходить. Перефразую: де одне правопорушення – там і ціла низка.  У тій горе-крамниці я став вимагати книгу скарг, яку мені надавати відмовилися. На прохання покликати директора продавщиця пояснила, що спілкуватися я буду лишень і тільки з нею, ні з ким більше, ніколи, ні за що, за жодних обставин і взагалі заледве не через її труп.  Урятував знайомий уже прийом – імітація розмови по мобільному, цього разу буцімто зі службою захисту прав споживачів. Пані коло каси вмить подобрішала й, з вибаченням за грубість, таки дала мені сік. Помаранчевий щоправда.   Проте близько, не сперечатимусь…

3. Меню та інші прикрості громадського харчування

Вирішив продовжити свої цікаві досліди в кав'ярні в районі Майдану Незалежності.  Ну, зайшов, сів як належить, закурив цигарку й після досить тривалого очікування отримав меню, написане російською мовою. На прохання замінити його українськомовною версією я дізнався, що такого в них у природі не існує.  Тоді, граючи дурника, раз-у-раз кликав офіціанта й просив пояснити мені значення тих чи інших слів із назв чи характеристики страв, перекласти їх українською. У нього виявилися певні проблеми з українською, тож перекладу слів "блинчики" і "клубничный мусс" я так і не отримав.  Урешті я таки "задовбав" офіціанта, що попросив мене податися геть. Вдумайтеся: усе через те, що вони не мають меню українською! Бавитися в розумного дурника мені сподобалося неймовірно. Продовжив уже просто неба. У лотку "Кава та чай" поцікавився, чи роблять вони віденську каву. "А вєдєнскую – ето какую?", – перепитала продавщиця. "Відень, пояснюю їй. – Місто таке. Столиця Австрії" – "Кофє по-вєнскі, што лі?" Мовчки киваю головою.  Пані схопила лють: "А шо, сразу так сказать сложно било?! Голову морочат тут… Нєт у нас!"

4. Київ – російськомовне місто

Вільний час скінчився, треба було човгати в справах буденних, тож стрибнув у метро й поїхав собі.  У вагоні в кишені задзвонив телефон, і я вже не удавано, а дійсно просив свого колегу написати статтю про русифікацію системи вищої освіти замість мене, бо, відверто кажучи, від мовних питань дещо втомився.    І тут стикнувся з незапланованим "швецем" – вродливою дівчиною десь мого віку. Вона, послухавши мою розмову, почала пояснювати з посмішкою, як же я помиляюся. "Київ – російськомовне місто, якщо ти не помітив!" – зауважила вона. А інші пасажири "за-ДА-кали"…     Так, дійсно, безглуздо відкидати, що маємо.    Столиця дійсно російськомовна, максимум – суржикомовна. Та чи позбавляє це права спілкуватися українською?!   Лишень упродовж кількох годин я стикнувся із чотирма – чотирма! – випадками неповаги через мову, якою звик спілкуватися. Причому щонайменше два з них – у магазині й у ятці з кавою – заслуговують на почесне звання "Синдром Швеця" і можуть потягти за собою відповідну розв'язку.  Але це саме той випадок, коли один у полі хоч і воїн, однак усіх не переможе. Утім, маємо позитивні тенденції.   Своїми мовними "реформами" владоможці активізували національну свідомість певної частини населення, що відзначають навіть експерти. Окрім цього, підростає моє покоління – те, котре не бачило "совка" і не звикло сліпо підкорюватися наказам "дяді".  От би нам іще трішечки поваги одне до одного…   Бо про яке там "Євро-2012" може йтися, якщо неспроможні навіть вивчити власної мови?! А англійська переважно взагалі, накульгуючи на обидві ноги, гепається й більше не підводиться…

Богдан Ковальчук, спеціально для УП                                              www.pravda.com.ua

Автор: 

Берi

а ви любите шоколад? уявляєте своє життя без нього?

 [url=http://www.ex.ua/view/2828217?r=2] тут можна передивитись фільм, або його скачати[/url]

 ось що пишуть про фільм:

В тихий маленький городок пришла магия, чтобы помочь людям избавиться от внутренней тяжести, освободить от оков и научить наслаждаться жизнью. Законы церкви строги, каждый решает сам, что посчитать своей религией: будь то неуклонное их соблюдение или беспечное наплевательство на каноны. Но в этом городе главный человек — священник, привыкший к послушанию и имеющий в запасе власть, которая и помогает держать в узде народ. Местные сплетницы, лицемерные завистники и прочие жалкие ничтожества за милость церкви собьют спесь с каждого, кто посмеет вольнодумствовать. Каждый маленький городок чем-то одержим.

Пришла магия вместе с переменным ветром и запахом новизны, но природа ее неясна. То ли она присуща шоколаду, способному своим пленительным запахом, изысканным и чарующим вкусом свести сума любого ханжу, скрягу или любительницу диет, привнося в душу, сладко убаюканную блаженством, покой и улыбку на лице; то ли она принадлежит добру, которое в любом случае побеждает — магия раскладывает все по полочкам, отводя каждому свою долю. А умеет ей пользоваться длинноволосая, статная, красивая и таинственная женщина, способная творить добро для людей тонко, изящно, ненавязчиво, как ее божественный шоколад. Ее противник, чопорный священник и закостенелый праведник считает это кощунством, надругательством над устоями и вызовом вере. Он человек недалекий, упрямый и коварный, похож на сектанта, одержимого безумной идеей, протестует и гневается. Ну, а что еще остается делать, вверенная паства с появлением в городке необычной женщины и ее шоколадной разбалтывается, перестает неустанно соблюдать каноны и… поддается соблазну. Эта женщина так мила и доброжелательна, что постепенно неприветливые горожане становятся постоянными посетителями ее зачарованного заведения. Рогалики, вафли, конфеты, торты, пирожные и мороженое, мармелад, суфле и многое другое. Она знает, что больше всего нравится каждому из них.

Главная героиня — загадочна и прекрасна. Она со своей маленькой дочкой (как и она вдвоем с матерью когда-то) путешествует от одного французского города к другому, не в силах замедлить бег и остановиться, она по определенным причинам не может найти покой и собственный дом. Ее зовет ветер.

Приземистые домики, река Тонн, безликие трущобы на окраине.

Этот фильм можно попробовать на вкус — он пряно-сладкий, с мягкой горчинкой, посыпан кокосовой стружкой и тертым миндалем. Добрая история, где есть место волшебству и где герои строго делятся на плохих и хороших. Наверняка в своем волшебном мире Виенн Роше и маленькая Анук когда-нибудь встретятся с Мэри Поппинс, которая тоже никак не может найти свое место и беспокойно следует по миру за ветрами, даруя счастье окружающим и не в силах обрести свое.

і...

Цитаты из фильма:

Нелегко отличаться от других, милая.

* * * *

- Говорят она атеистка.
- А кто это?
- Не знаю.

* * * *

У тебя даже туфли красные не как у всех нормальных мам!

* * * *

- Ты так и не угадала, я люблю горячий шоколад!
- Я знала это.

* * * *

- Что вы исповедуете?
- Шоколад!

* * * *

Вы явно не пробовали это!

* * * *

- Почему мы не ходим в церковь?
- Пойдем, если хочешь. Но это ничего не изменит.

* * * *

- Вы не ходите в церковь.
- Это так.
- Вас выживут, вы здесь не продержитесь. Здесь нельзя выделяться, еще не поняли этого? Если вы не ходите на исповедь, если не окапываете клумбу, если не прикидываетесь… не прикидываетесь, что вам ничего не надо в жизни кроме как подавать мужу 3 раза в день жрать, рожать ему детей и вить ему гнездо, то… то ты…
- Сумасшедшая.

* * * *

На свете нет более искренней любви, чем любовь к шоколаду.

* * * *

По-моему, это полезно: видеть новые города, знакомиться с новыми людьми.

* * * *

Майя верили, что какао обладает силой обнажать скрытые желания и помогать предугадать судьбы.

* * * *

- Если подружитесь с нами, наживете врагов.
- Обещаете?

* * * *

Я думаю, нельзя жить на свете, меряя добродетель тем, что мы не сделали, тем, в чем отказали себе, от чего устояли и кого отвергли. Я думаю, добродетель измеряет то, что мы создали, воплотили в жизнь и кого согрели.

* * * *

Один только мудрый северный ветер не мог обрести покой… Он свистел и рассказывал Виенн про города, которые ждут ее, про друзей, которых еще нужно найти, про столкновения, в которых нужно бороться и побеждать… кому-то другому и в другой раз.

ось фони мене і підштовхнули передивитись його...

планую на сьогодні=) 

Автор: 

energ1x

4 січня 2011 року в Кам'янці-Подільському в АРТ-ПАБІ було презентовано дебютний кліп молодих та перспективних виконавців Артема Волка та Анастасії Маковецької на пісню "МУЗИКАНТ". Відео із презентації можна переглянути нижче: