Автор: 

alex

З 1 січня 2013 року набирають чинності зміни до Закону про РРО, які зобов'язують підриємства та підприємців подавати до органів ДПС електронні копії розрахункових документів та контрольних стрічкок, що містяться у пам'яті РРО. Вимоги щодо створення контрольної стрічки в електронній формі та модемів для такої передачі даних, порядок передачі копій документів в електронному вигляді до ДПС затверджено наказом Мінфіну від 08.10.2012 р. №1057

Що тягнуть за собою ці зміни?

Підриємцям необхідно придбати реєстратори розрахункових операцій (РРО) нового покоління, що створюють контрольну стрічку в електронній формі та містять вбудовані модеми або звернутись до виробника поточного пристрою з метою доопрацювання існуючої касової техніки та приєднання до неї відповідних модемів для передачі звітної інформації.

Заради чого?

Основний мотив - це надасть можливість суб’єктам господарювання зменшити витрати на утримання касової техніки за рахунок відсутності необхідності друкування паперової контрольної стрічки та її зберігання протягом 3-х років, у чому більше не буде потреби.

На кого лягають витрати?

На багатеньких буратін - підприємців.

Далі буде.

Автор: 

petrokozak

Виховання особистості майбутнього педагога в системі вищої професійної освіти має відбуватися в умовах особистісно-орієнтованої моделі навчання.

Ми пропонуємо модель реалізації творчого потенціалу майбутніх педагогів, яка включає наступні блоки: загальнорозвиваючих і спеціалізований, кожен з яких включає компоненти:

Психолого-педагогічний модуль означає, що педагог: вільно орієнтується в сучасних психолого-педагогічних теоріях навчання і виховання і використовує їх у своїй практиці; знає закономірності формування особистості; вміє бачити протиріччя навчально-виховного процесу, формулювати проблему, ставити завдання, висувати ідеї, знаходити оптимальні способи вирішення педагогічних проблем, здатний включатися в процес педагогічного проектування; володіє здатністю до рефлексії, вміє прогнозувати зміну діяльності та рівні розвитку учнів.<br />
Валеологічний модуль включає: переосмислення вчителем своєї ціннісної орієнтації: головним стає здоров'я учнів, їх духовний розвиток, психологічний клімат у навчальному закладі; практичне оволодіння знаннями в галузі валеології, прийомами саморегуляції емоційного та фізичного стану.

Емоційно-мотиваційний модуль включає якості та ціннісні орієнтації, які вчитель повинен мати або хотіти виробляти; відкритість особистості по відношенню до нового, усвідомлення необхідності самопізнання і саморозвитку.

Загальнокультурний модуль пов'язаний з широким кругозором та ерудицією: знання вчителя з основ філософії, соціології, права, економіки, історії, культури, знання етичних норм.

Спеціалізований блок був спрямований на розвиток професійної культури педагога.

Предметний модуль передбачає, що педагог повинен мати різнобічні знання з предметів, забезпечувати глибокі та міцні знання зі свого предмета, бути в курсі досягнень науки, яку він викладає.

Методичний модуль включає наступні здібності педагога: вчитель вільно орієнтується в методах навчання, творчо їх використовує, знає основи теорії і технології навчання, знає основи планування процесу навчання, засоби і методи навчання, оцінювання та контролю і використовує їх у своїй діяльності; змінює зміст освіти в зв'язку із зростанням інформаційного потоку, появи нових галузей знань, інтеграції різних сфер діяльності.

Науково-дослідницький модуль характеризує готовність педагога до вищого ступеня педагогічної творчості - поєднання науки і практики, він включає: знання методів педагогічних досліджень, вміння застосовувати їх на практиці, знання основ проектування освітніх систем, уміння узагальнювати свій досвід і досвід колег, здатність побачити явище по -новому, в нових зв'язках і протиріччях, прагнення до дослідницької діяльності.
Сформованість цих якостей дозволяє говорити про готовність майбутніх педагогів до творчої діяльності, що створює базу для розвитку їх творчого потенціалу.

Працюючи над системою розвитку творчої діяльності, ми виходимо з того, що специфіка її полягає в пріоритеті творчого компонента, формування якого грунтується на творчій індивідуальності. Визнаючи особистісний характер оволодіння професійною діяльністю, нами виділені наступні критерії прояву творчої індивідуальності особистості: дієвість мотивів вдосконалення, ступінь сформованості ідеалу, рівень самооцінки своїх творчих здібностей, систематичність роботи по вдосконаленню професійної майстерності.

Важливим є факт використання рефлексивного управління в практиці освітнього закладу, пов'язаного з такими факторами впливу на розвиток особистості, при яких вона усвідомлює сенс своєї діяльності. Усвідомлена потреба в тому чи іншому виді діяльності яких навчають формує внутрішній мотив на цілеспрямовану перетворюючу діяльність. Самосвідомість є вихідним початком мотивації, яке посилюється в міру розвитку потреб і, перш за все, освітніх. Слідом за глибоким самосвідомістю, починають розвиватися процеси: самовизначення - самовираження - самоствердження самореалізації - саморегуляції. Всі ці процеси становлять рефлексивну природу саморозвитку особистості.

На основі даних діагностики розробляються індивідуальні плани самореалізації і самоконтролю самостійної роботи.
У розробці та реалізації індивідуальних планів значна роль відводиться контролю, як механізму рефлексивного управління освітнім процесом, в ході його реалізації планується індивідуальна робота зі студентами по формуванню навичок професійної майстерності через рішення і аналіз педагогічних задач.
Результати досліджень підтверджують, що розвиток творчого потенціалу відбувається ефективно при наступних психолого-педагогічних умов: коли немає жорсткої регламентації діяльності, зайвих вказівок, жорстких норм; існує свобода вибору змісту і форм роботи у співвідношенні з потребами і можливостями; створення умов для накопичення та поповнення базових знань: предметних, наукових, методологічних, методичних; організація самостійної практичної роботи - створення умов для прояву їх активності, уміння відстоювати свою думку в дискусіях, що дозволяло йому відчувати почуття успіху, сформованості позитивного ставлення до всього нового, потреби в самоаналізі, в усвідомленні та оцінці свого досвіду.

Для розвитку творчого потенціалу створюється особлива рефлексивна середу: в мисленні - проблемні ситуації; в діяльності - установки на кооперування; в спілкуванні - відносини, що припускають доступність власного досвіду для іншого і відкритість його досвіду для себе.

Джерело зображення: http://webtoolgallery.com/

Автор: 

Omega

Українське законодавство на сьогодні не містить тлумачення поняття «ненормований робочий день». Єдиним документом на сьогодні, який дає визначення поняттю «ненормований робочий день» є наказ Міністерства праці та соціальної політики (надалі - Мінпраці) N 7 від 10.10.97 року «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці». При цьому даний наказ не зареєстрований Міністерством юстиції України і не є законодавчим актом.

Пункт 1 згаданого наказу Мінпраці визначає, що ненормований робочий день – це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби, ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Ключовими є дві фрази даного визначення, це: «робота понад нормальну тривалість робочого часу» та: «ця робота не вважається надурочною». Саме словосполучення цих ключових фраз і є тими “солодкими” словами для роботодавця, які дають йому, як він вважаєте, право на “законне порушення закону”.

Порядок та умови застосування надурочних робіт до працівників чітко визначений, і за його порушення може наступати відповідальність. За загальним правилом, визначеним Кодексом законів про працю України (надалі - Кодекс), застосування надурочних робіт не допускається. Окрім цього надурочні роботи підлягають оплаті в подвійному розмірі.

Та чи знайдеться роботодавець, який для зменшення своїх витрат відмовиться від застосування схеми “ненормованого робочого дня”. При застосуванні даної схеми працівнику і платити додатково не потрібно і примусити працювати його можна більше, надаючи додаткові завдання і вимагаючи негайного їх виконання після закінчення встановленого робочого дня. А головне, - жодної відповідальності, оскільки така спеціалізована установа з трудового права як Мінпраці сама дає “зелене світло” застосуванню такої схеми.

Для того, щоб мати уяву, в чому ж вбачається законне порушення закону, слід окремо розглянути зазначені вище ключові фрази та отримати відповідь на два запитання:

 1. Що є робота понад нормальну тривалість робочого часу?

Щоб встановити, що є роботою понад нормальну тривалість робочого часу, слід чітко розмежувати для себе такі поняття як «робочий час» та «робочий день».

Робочий час – це час, протягом якого працівник зобов’язаний трудитися відповідно до трудового договору і законодавства про працю. Робочий час вимірюється в годинах, обов’язкову кількість яких працівник зобов’язаний відпрацювати в залежності від умов трудового договору та вимог норм чинного законодавства.

Робочий час, протягом якого працівник має виконувати свої трудові обов’язки, може бути фіксованим, тобто встановлюватися у чіткий проміжок робочого дня (з 8-00 до 17-00), або підсумований (тобто розраховується, як загальна кількість відпрацьованих годин за певний проміжок часу, наприклад, за тиждень і не має фіксованого проміжку робочого дня.

Головна вимога для фіксованого режиму робочого часу - це відпрацювання працівником у встановлений йому правилами внутрішньо трудового розпорядку час протягом робочого дня (зміни).

Головна ж вимога для підсумованого режиму робочого часу - це виконання працівником поставленого перед ним виробничого завдання у встановлений кінцевий термін його виконання. Як правило, при підсумованому режимі робочого часу застосовуються умови погодинної оплати.

Робочий день – це встановлений законом робочий час протягом доби. Тривалість щоденної роботи на кожному конкретному підприємстві визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності при змінному режимі роботи. Наприклад, на підприємстві встановлено п’ятиденний робочий тиждень з понеділка по п’ятницю та восьмигодинний робочий день з 8-00 по 17-00 та перервою на обід в 1 годину з 12-00 по 13-00 (найпоширеніший варіант). Тобто, робочими днями в даному випадку є понеділок – п’ятниця, а робочим часом є час з 8-00 по 12-00 та з 13-00 по 17-00 кожного такого робочого дня.

Законодавець чітко закріпив статтею 50 Кодексу, що нормальна тривалість робочого часу працівника не може перевищувати 40 годин на тиждень. Тобто, незалежно від того, як працює працівник (в якому режимі робочого часу), чи то по фіксованому проміжку робочого дня, чи то по підсумованому робочому часу, загальна тривалість робочого часу такого працівника за один тиждень не може перевищувати 40 годин.

У випадку, якщо загальний сукупний робочий час працівника перевищує 40 год. на тиждень, то це вже не є нормальним робочим часом. І відповідно, робота понад встановлений законом ліміт робочого часу є роботою понад нормальну тривалість робочого часу на одному і тому ж підприємстві.

Законодавець статтею 62 Кодексу встановив, що надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня. При цьому, дана норма ч.1 ст.62 Кодексу має відсилочні (уточнюючі) норми Кодексу на ст.52, 53, 61 Кодексу. Стаття 52 Кодексу регулює умови встановлення роботодавцем п’ятиденного та шестиденного робочого тижня та тривалість щоденної роботи. Стаття 53 Кодексу встановлює тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів (скорочення роботи на одну годину). А стаття 61 Кодексу визначає умови роботи та обліку робочого часу на діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами роботи не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, а саме: встановлюється право на запровадження підсумованого обліку робочого часу за обліковий період, який не повинен перевищувати нормальної кількості робочих годин (40 год. на тиждень).

Таким чином, вбачається, що надурочними є роботи, які виконуються понад нормальну тривалість робочих годин (робочого часу).

Тобто, робота понад нормальну тривалість робочого часу та надурочні роботи є тотожними поняттями.

Але, що ж робити роботодавцю, коли йому потрібно щоб і поточна робота постійно робилася у час, визначений графіком роботи, і можна було б за потреби змусити працівника залишитися після роботи. Добре, якщо така потреба буває раз - два на місяць, а якщо кожного дня? В такому випадку роботодавець може найняти додатковий персонал для виконання надурочних робіт, виконувати роботу самому, взагалі не виконувати роботу і чекати, що вона сама по собі виконається, вимагати від працівників виконувати цю роботу безоплатно, або навіть за плату. Та в будь-якому випадку ці методи не будуть ефективні ні з боку економії коштів, ні з боку права. Оскільки, якщо навіть припустити, що роботодавець проводить доплату своїм працівникам за надурочні роботи, Кодекс знову ж таки ставить такому роботодавцю перепони шляхом обмеження годин такої роботи (не більше 4 годин протягом двох днів підряд та 120 годин на рік). Тут на допомогу роботодавцю і приходить схема ненормованого робочого дня.

Така схема в Україні була і досі залишається нормою. При застосуванні режиму ненормованого робочого дня працівника можна змусити працювати більше 40 год. на тиждень, додаткову оплату за таку роботу можна не здійснювати. Законодавчого обмеження щодо максимальної кількості робочих годин такої роботи (як наприклад обмеження надурочних робіт не більше 4 годин протягом двох днів підряд та 120 год. на рік) не встановлено, до того ж ще й Мінпраці на боці роботодавця в цьому питанні А якщо працівник з ненормованим робочим днем не погоджуватиметься (не бажатиме залишатися після роботи), так його ще й звільнити по “статті” можна. Буквально “мед” для роботодавця. А чи так це???

При ґрунтовному аналізі діючих норм глави ІV Робочий час, V Час відпочинку Кодексу та Закону України «Про відпустки» (надалі - Закон), враховуючи сказане вище про те, що робота, яка виконується понад встановлену тривалість робочого дня (при встановленні для працівника п’ятиденного чи шестиденного робочого тижня з часами роботи, визначеними правилами внутрішнього трудового розпорядку, в тому числі робота змінами), та робота, що перевищує нормальну тривалість робочого часу (а це не більше 40 год. на тиждень) при підсумованому обліку робочого часу (для тієї категорії осіб, або робіт, які виконують ці особи, де не може бути встановлений щоденний графік робочих годин) є надурочною, а відповідно, на таку роботу та на таких працівників поширюються всі права, обов’язки та обмеження, що передбачені до надурочних робіт.

А отже, жодна прив’язка працівника до ненормованого робочого дня не дає право роботодавцю вимагати від працівника виконувати роботу понад встановлену для нього тривалість робочого часу без згоди такого працівника та відповідної матеріальний компенсації у вигляді оплати робіт в надурочний час в подвійному розмірі. При цьому, компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Для кращого сприйняття викладеного пропонується ряд прикладів:

Приклад 1: Якщо від Вас, як працівника, роботодавець вимагає працювати згідно правил внутрішнього трудового розпорядку з понеділка по п’ятницю з 8-00 по 17-00 з перервою на обід і додатково вимагається виконання вами роботи (залишення на роботі) після 17-00 год. без компенсації у вигляді подвійної оплати за роботу понад встановлений робочий час, мотивуючи це тим, що ваша посада віднесена колективним договором до посад з ненормованим робочим днем, то такі дії роботодавця є протиправними і не прийнятними для працівника як з моральної, так і матеріальної точки зору.

Приклад 2: Якщо формально графік Вашої роботи визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку так як вказано в прикладі N 1, ваша посада також визначена колективним договором як посада з ненормованим робочим днем, та за усною домовленістю з роботодавцем замість грошової компенсації Ви маєте можливість самостійно регулювати свій робочий час (приходити на роботу або йти з неї раніше, ніж встановлено внутрішнім трудовим розпорядком з метою корекції загальної кількості робочого часу за тиждень), то така робота є більш наближеною до законодавства та більш прийнятною як роботодавцю, так і працівнику в порівнянні з прикладом 1. Хоча даний варіант може бути проблемним для працівника та є більш сприятливим для роботодавця при виникненні питання про необхідність звільнення працівника, відмови у оформленні виробничого травматизму тощо. Працівник є менш захищеним оскільки, як вже зазначалося вище, він формально працює згідно правил внутрішнього трудового розпорядку з 8-00 по 17-00 год.

Приклад 3: Якщо Ви працюєте на основі підсумованого обліку робочого часу (погодинно), роботодавець формально не поширив на Вас правила внутрішнього трудового розпорядку в частині необхідності прибуття та вибуття з роботи у встановлені години, встановив щодо Вашої посади режим ненормованого робочого дня та вимагає від Вас приходити так, як і всі (згідно правил на 8-00), це також є порушенням, а якщо при цьому ваш сукупний підсумований робочий час перевищує 40 годин на тиждень, і роботодавець відмовляє в компенсації у вигляді подвійної оплати, то це вже є грубим правопорушенням. Хоча більше всіх, в даному випадку, ризикує все ж таки роботодавець.

Роботодавець звичайно може заперечити вищевикладеному і вказати на те, що компенсація працівникам з ненормованим робочим днем є. І так вже повелося в нашій країні ще з радянських часів, що дана компенсація вбачається у наданні додаткових днів відпустки з посиланням при цьому на норму п.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про відпустки».

А чи вчитувався хто-небудь з роботодавців в зміст ст.8 Закону в сукупності зі ст.76 Кодексу та преамбулою Закону (яка встановлює мету закону, суть відпустки) зі змінами та доповненнями?!

Відпустка працівникам з ненормованим робочим днем є щорічною додатковою відпусткою за особливий характер праці. Дана відпустка не виділена окремою нормою Кодексу, а входить в перелік змісту ст.76 Кодексу як один з видів відпустки (щорічна додаткова відпустка). А основною метою прийняття 1996 року Закону є встановлення державних гарантій права на відпустки, визначення умов, тривалість і порядок їх надання працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Дана мета (суть) Закону цілком і повністю кореспондуються зі змістом ч.1 ст.62 Кодексу та ч.4 ст.106 Кодексу, які передбачають заборону компенсації надурочних робіт відгулом.

Оскільки за роботу понад встановлену норму робочого часу відгул не надається, а працівник змушений працювати і витрачати цей час на роботу, у нього відповідно підвищується втомленість, знижується рівень зосередженості в роботі тощо, то саме для відпочинку, набрання сил, зміцнення здоров’я, виділення працівником часу для себе й надається йому додаткова відпустка за особливий характер роботи. При цьому, жодна норма Кодексу або будь-якого іншого законодавчого акту не позбавляє роботодавця від обов’язку надавати такому працівнику матеріальну компенсацію за особливий характер праці.

При тій ситуації, яка склалася в Україні на сьогодні, роботодавець, доки працівник не навчиться захищати свої права, може вільно зловживати схемою ненормованого робочого дня.

Термін ненормований робочий день має право на життя, та лише з тією метою, щоб “розгрузити” процедуру залучення працівників до надурочних робіт (оформлення наказу, розпорядження, погодження зі профспілкою тощо), зробити її простою та динамічною в залежності від посади працівника та виробничої потреби.

Основна відмінність, яка розрізняє терміни “надурочна робота” та “робота при ненормованому робочому дні”, - це періодичність застосування.

В “чистому” вигляді надурочна робота є разовою, для усунення аварії, стихійного лиха, виконання термінових вантажно-розвантажувальних робіт тощо. А робота при ненормованому робочому дні пов’язана з періодичною необхідністю виконання роботи понад встановлену тривалість робочого часу у зв’язку з характером такої роботи.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, зазначаємо, що надурочні роботи та роботи понад нормальну тривалість робочого часу є рівнозначними поняттями. Відповідно, робота в режимі ненормованого робочого дня яка виконується понад встановлену тривалість робочого часу, є надурочною. Незалежно від того, за яких умов виконується робота понад нормальну тривалість робочого часу (шляхом оформлення наказу про залучення працівника до надурочних робіт, чи як робота в режимі ненормованого робочого дня), така робота повинна оплачуватися в подвійному розмірі і має обмеження (не більше 4 годин протягом двох днів підряд та 120 годин на рік). При встановленні для працівника роботи в режимі ненормованого робочого дня йому також надається додаткова щорічна оплачувана відпустка.

P.S.

В тексті даної статті автор свідомо вдався до мінімізації вживання юридичної термінології з метою якнайкращого сприйняття її змісту пересічним читачам – не спеціалістам в галузі права.

Олександр Головко

Автор: 

Ilya_Nikitin

Украинцы забудут об очередях в кабинеты чиновников в ближайшее время. Все проблемы будут решать через контактные центры, которые заработают в каждом крупном городе Украины.

Одна из функций виртуального офиса или как его еще называют мобильный офис уже используется в Верховной Раде. Премьер-министр Украины Николай Азаров проверил работу правительственного контакт центра. Именно этот колл центр ежедневно принимает более 1000 звонков, отвечает на проблемы украинцев, обрабатывает запросы и заявки, которые позже перенаправляются соответствующим государственным органам.

Николай Азаров, премьер-министр Украины: «Хорошо, что "Правительственный контактный центр" начинает реализовывать не только форму общения с людьми с помощью телефонной связи, но и уже открыл свой Интернет-сайт www.ukc.gov.ua и в автоматическом режиме приступил к проработке обращений граждан».

Главное, что через Интернет граждане помогают контролировать выполнение решений на местах, считает премьер-министр.

Он напомнил, что еще в 2011 году было принято решение переподчинить этот центр правительству. «Чтобы все сигналы и обращения наших граждан доходили до министерств и ведомств под эгидой правительства. Это решение себя оправдало, так как количество обращений увеличилось. Если в 2009 году их было около 200 тысяч, то на сегодняшний день их насчитывается около 300 тысяч. Но самое главное – повысилась эффективность их удовлетворения: 50% обращений находят свое положительное решение. В то же время об оставшихся 50% нельзя говорить, что они утонули в бюрократической волоките, скорее всего, это связно с долговременным характером решения вопросов, а может быть в ряде случаев присутствует невозможность их решения. Жизнь – это жизнь», - сказал Азаров. «Мы это сделали для того, чтобы все обращения наших граждан доходили до министерств и ведомств под эгидой правительства. Это решение себя оправдало, поскольку количество обращений выросли почти в два раза и, главнее всего, повысилось качество их проработки».

По словам премьера, «важность работы таких центров нельзя преуменьшать, как и важность личного общения с гражданами Украины».

«Я  это понял после того, как начал активно переписываться с украинцами в социальных сетях», – пояснил Николай Азаров. Премьер сообщил, что много новой информации узнает для себя общаясь с украинцами в социальных сетях. «Мое общение с гражданами в Фейсбуке говорит о том, что Интернет - это чрезвычайно важный канал обратной связи, через который мы получаем совершенно правдивую информацию о ситуации в стране» - сказал глава правительства. Кроме того, Азаров считает, что в связи с большими размерами украинского государства, от госорганов поступают огромнее объемы официальной информации, которые не всегда передают реальную ситуацию на местах. «Страна у нас большая, и те официальные источники информации, в том числе органы статистики, официальные отчеты министерств, ведомств, областных и районных администраций, иногда не способны точно передать реальную ситуацию на местах", - сказал премьер.

Официальный сайт «Правительственного контакт-центра» www.ukc.gov.ua заработал в этом году. Сама структура существует с 2009 года. С этого года сайт Центра не только принимает обращения граждан в электронном виде, но и передает их в соответствующие министерства и ведомства, а также контролирует оперативность и качество реагирования на обращение. Так, для ответа на обращения граждан Украины установлены четкие сроки – 5 дней, если обращение не нуждается дополнительном изучении. Через 15 дней ответят, если нужна дополнительная проработка.

Стоит отметить, что общаться с правительством украинцы стали чаще. Только по итогам работы контакт-центра за 10 месяцев 2012 года на правительственную горячую телефонную линию пришло на 20% больше обращений, чем за весь 2011 год.

Автор: 

Ilya_Nikitin

Во вторник, 13 ноября Николай Азаров ознакомился с работой правительственного контактного центра и ответил на звонок абонента телефонной "гарячей линии".

Согласно постановлению Кабинета Министров Украины от 12.08.2009г. №898 «О взаимодействии органов исполнительной власти и государственного учреждения «Правительственный контактный центр» в государстве действует госучреждение «Правительственный контактный центр», который обеспечивает оперативное реагирование центральных и местных органов исполнительной власти на обращения граждан, предприятий, учреждений и организаций, субъектов  предпринимательской деятельности, органов местного самоуправления, которые поступают на правительственную «горячую линию»0-800-507-309.

Во время посещения Премьер-министр примерил на себя роль оператора контакт-центра. Первый звонок – обращение жителя области, где местные чиновники отчитались о полном подключении к отоплению. По словам звонившего, его дом, а также несколько соседних принудительно отключены от центрального отопления, при том, что средств для перехода на автономное отопление у жителей этих домов нет.

Руководитель правительства говорит: время на обработку обращений граждан должно быть минимальным, а качество реагирования – максимальным. Для большей оперативности работы центра стало возможным обращение к органам исполнительной власти через веб-сайт http://ukc.gov.ua/login/ . В действенности Интернет-коммуникации Премьер убедился раннее, открыв собственную страницу на «Facebook».

Веб-сайт государственного учреждения «Правительственный контактный центр» http://ukc.gov.ua/login/ дает возможность гражданам, предприятиям, учреждениям и организациям, физическим лицам - предпринимателям, органам местного самоуправления направить обращение, а именно - предложения (замечания), заявления (ходатайства) и жалобы в центральные органы исполнительной власти, а также в Совет министров Автономной Республики Крым, областные, Киевскую и Севастопольскую городские государственные администрации.

На веб-сайте размещены информационно-справочные материалы, содержащие адреса, номера телефонов, график работы органов исполнительной власти, информацию о порядке предоставления ими отдельных услуг и прочее.

Работа контактного центра охватывает широкий круг вопросов, но чаще люди обращаются по вопросам коммунальных услуг и социальной защиты. Кроме отправления вопроса на рассмотрение в соответствующие органы, работники центра отслеживают судьбу данного обращения до момента его решения.

Глава правительства сообщил, что с 2009 года, когда контактный цент начал свою работу, люди имеют возможность достаточно оперативно решать проблемы, с которыми они сталкиваются. В свою очередь, правительство, имеет возможность отслеживать эффективность проводимых в стране реформ.

"Количество обращений значительно увеличилось, но самое главное повысилась эффективность: 50% обращений находят свое положительное решение, в то же время об оставшихся 50% нельзя говорить, что они утонули в бюрократической волоките, скорее всего это связано с долговременным характером решения вопросов", - сказал премьер.

По словам Азарова, правительство также активно работает над развитием системы контактных центров в регионах.

Премьер пообщался с операторами контактцентра и понаблюдал за их работой. По словам Азарова, он остался доволен работой правительственной "горячей линии": «Это чрезвычайно важный канал обратной связи, через который мы получаем совершенно правдивую информацию о ситуации в стране. И те официальные источники информации иногда не способны точно передать реальную ситуацию».