УкраїнськаРусскийEnglish
Кам'янець-Подільський
Переказати кошти для допомоги Збройним Силам України з платіжної картки (Національний банк України)
 
Пульс Кам'янця-Подільського на Facebook - група Камянець-Подільський Онлайн
 
У календарі:
Нет событий

Автор: 
avatar

При виборі доменої зони (.com, .net, kiev.ua…) слід враховувати, що зона, по-перше, вказує на географію сайту (.co.uk - Великобританія, .by - Бєларусь, .kiev.ua - Київ, .com.ua - Україна, .com - весь світ, вірогідніше США), а по-друге - на вид діяльності власника сайту, чи самого сайту: .com (комерція), .net (мережива орг., комп.), .org (як правило не прибуткова організація), .gov (урядова) .edu (освітня) і т. д.

Часто, розміщуючи сайт на безплатному хостингу, ви отримуєте ім'я на зразок www.company.narod.ru, www.company.by.ru. Такі імена відвідувачі сайту будуть трактувати як брак коштів у власника сайту або ж несерйозний його підхід до свого сайту. Адреса, що видається службами безплатного хостингу, може в значній мірі погіршити враження від самого сайту.

Бажано, щоб домен відповідав назві організації (або ТМ - знаку для товарів та послуг), або прізвищу власника. Гарним доменом є такий домен, коли він інтуїтивний. Скажімо хтось шукає ваш сайт, знає як називається ваша фірма, і що ви працюєте в Хмельницькому. В такому разі інтуїтивним буде набрати - company.km.ua

Читати повністю »
Автор: 
avatar

Інтернет налічує нескінченну кількість сайтів. Нові сайти з’являються як зірки на небосхилі з приходом ночі. Як говорив радянський класик - “Раз звезды зажигают, значит кому-то это нужно, значит выгодно чтобы они горели”. Так хто і для яких цілей створює сайти? Які бувають сайти? Чого можна досягти з допомогою сайта?

Єдиної загальновизнаної класифікації сайтів не існує. В загальному, відміність одного класу сайту від іншого, визначається його призначенням (комерційний, некомерційний, інформаційний, рекламний, пошукова система…). Наприклад для бізнес-компанії класифікація сайтів може бути наступна:

  • Візитка.
  • Каталог (Вітрина).
  • Електронний магазин.
  • Промо-сайт.
  • Інформаційний сайт
  • Корпоративне представництво
  • Портал

Така класифікація доволі умовна, оскільки досить часто в інтернеті трапляються сайти які підпадають під декілька видів такої класифікації.

Читати повністю »
Автор: 
avatar

Державна памятка природи місцевого значення знаходиться між селами Залуччя та Нігин на лівому березі річки Смотрич.
Печера розташована у вапняках верхнього тортону і заглиблена на половину висоти прямовисної скелі каньйону Смотрича. Досліджувана довжина печери сягає 60м і являє собою систему вузьких і невисоких ходів та невеликих залів.
Згідно переказів старожилів у великій печері і переховувались
жителі с. Залуччя та Черче від татаро-турецьких нападників.
Пройшли роки. Серед місцевих жителів живе легенда про нескореність сельчан чужинцям і про те, як татари, виявивши печеру і схованих у ній людей, і не зумівши проникнути, розвели біля входу велике вогнище із гречаної соломи й видушили всіх димом.
У 1826 році польський поет “української школи” Мавриній Гославський, який провів своє дитинство в Нігині, а пізніше вчителював в навколишніх селах, одним з перших використав легенду про Залучанську печеру у своїй поемі “Поділля”.
Відомий російський письменник і мовознавець В.Даль у 1831р. деякий час працював у цих краях санітарним лікарем, коли лютувала холера. Тут він у селі Черче записав легенду про страшні муки місцевих жителів від татарських та турецьких орд. На основі подільських вражень він написав історичну повість “Подолянка”, а також “Червоноруські оповідання”.
Наприкінці XIX століття (120 років тому) Залучанські печери дослідив археолог, професор Київського університету В.Б.Антонович. Сміливо, з небезпекою для свого життя, поліз він із мотузкою в руках до головної печери. Він описав головну печеру і склав її план. На сторінках журналу “Киевская старина”, травень 1884р. дослідник повідомив, що йому вдалося пройти вузьким і низьким коридором головної печери 42м. Далі прохід був завалений величезною кам’яною брилою, що зірвалася зі стелі. Бокові ходи розгалужуються в різних напрямках і на різних рівнях, поволі звужуючись настільки, що проникнути далі неможливо. Натічних форм у печері немає. Місцями звивистий коридор розширюється, утворюючи камери діаметром приблизно 3-7м та висотою кілька метрів. Дно коридора і камер кам’яне. Іноді воно встелене м’яким намуловим шаром глини, щебеню та чорнозему. В печері В.Антонович виявив багато кісток “людських та звірячих” - писав відомий дослідник Поділля Е.Сіцінський. Ці кістки В.Антонович привіз на з’їзд археологів в Одесу.
Видатний російський вчений Д.Анучін ствердив, що частина кісток, які належали людям недавнього часу (черепи, скелети), були винесені з печери і поховані на березі річки Смотрич, біля входу до печер.
У 1899 році на могилі поставлено пам’ятник з написом “Священно-действием епископа Дмитрия Подольского и Броцлавского здесь похоронены кости 3 июля 1891 года християн, удушенных татарами и изнесенных из этих пещер”.
Промайнуло вже 113 літ від дня захоронення жертв татарських нападників і про цю трагедію пам’ять народна не погасла. Хоч річка Смотрич змінила своє русло і там, де колись була могила, тепер тече річка, неможливо змити пам’ять людей. Частина надгробку з написом збереглася і експонується у Кам’янець-Подільському державному історико-архітектурному заповіднику (нині НІАЗ “Кам’янець”).
Туристи і ті краєзнавці, які відвідують ці історичні місця, висловлюють свої бажання, щоб біля входу в печеру поставили пам’ятник жертвам, які загинули у важких муках в печері, ховаючись від татарської орди.
У 1970 році тернопільські спелеологи провели в Залучанській печері повторну топографічну зйомку. П’ятдесят метрів - така загальна довжина ходів, які вдалося обстежити. Далі змикаються щілини і йдуть завали, гора наглухо закрила свої надра. Тільки мовчазний камінь у тисячолітніх зморшках береже пам’ять про тих нещасних, щоскінчили останні, жахливі в муках, хвилини життя у цій холодній могилі.
Ось чому нині живуче покоління людей не повинно залишатися байдужим до подібних святинь історії краю і власного роду.
Печера - це спадщина природи у поєднанні з історією, а тому нам, людям нічого не залишається як зберігати й охороняти її в ім’я майбутнього.

19.02.2004р. Склав: Ковальчук С.І.

Читати повністю »
27 sich, 2009

Залуччя

Автор: 
avatar

Залуччя відноситься до 1530 р. Тоді воно мало назву Лучинківці. Народний переказ говорить, що колись до татарських набігів село знаходилося на іншому місці на південний захід від нинішнього поселення, на правому березі Смотрича. Потім люди після погрому переселилися на інший берег і село стали називати Залуччя.

В 1738 році на кошти парафіян збудована дерев’яна церква на честь великомученика Дмитра Солунського. Біля села знаходиться відома Залучанська печера довжиною ходів у 50 метрів. Багато легенд і переказів існує про цю печеру.

 

26 sich, 2009

Дятел

Автор: 
avatar
Дятел оборудован клювом. Клюв у дятла казенный. Он долбит. Если дятел не долбит, то он спит либо умер. Hе долбить дятел не может. Потому что клюв всегда перевешивает. Когда дятел долбит, то в лесу раздается. Если громко - то, значит, дятел хороший. Если негромко - плохой, негодный дятел.
Дятел может скакать с ветки на ветку так же ловко, как матрос с брамселя на бушприт. Умело брошенный дятел летит не менее 30 метров, втыкается по пояс и висит два часа. Мнение у дятлов всегда отрицательное.
Сильный дятел может долбить за двоих. Гигантский дятел (в природе не встречающийся) может задолбать небольшого слона.
Синхронные дятлы водятся только в Австралии и работают парами, звеньями и т.д., вплоть до полка. День рождения дятлов - пятница. Переносимая дятлом доза - 250 децибелов либо 40 рентген, либо 150 вольт, либо 4 пинка.
В литровой банке дятла утопить невозможно. Дятел-самец, выполненный из железобетона в масштабе 32:1, является наилучшим памятником тестю. 200 дятлов, склеенные встык в виде сплошной панели, представляют собой роскошное зрелище.
Испанский храмовый дятел является единственной в мире жующей птицей, а его самка, согласно поверью, способна высовываться из дупла на три четверти.
Живой дятел отличается от обычного температурой и работоспособностью. Подземные дятлы долбят в полной темноте, с закрытыми глазами, по памяти. Их предками были упавшие в колодец подбитые дятлы.
Отдельного вида бешеных дятлов не существует, однако количество таковых в любой популяции - 77%. Розовый поющий дятел, как и его пляшущая разновидность, встречается в основном в местах скопления алкоголиков.
Почти все городские дятлы - одноразовые, с пластиковыми клювами 9X12 и изменяемой геометрией крыла. Промышленный пневматический дятел до сих пор вызывает споры среди орнитологов. В частности, подвергается сомнению его способность к воспроизводству, хотя в Кузбассе так называемые “отбойные” дятлы сидят в огромных количествах на всех деревьях и даже пользуются некоторыми гражданскими правами наряду с говорящими попугаями.
Основной пищей дятлов всех видов является размоченная слюнями древесная долбанина. Описаны также случаи нападения дятлов на мешки с сахаром и фруктовые пироги. Друг другом дятлы, как правило, брезгают. Случаи конфликтов дятлов с людьми редки, однако в Поволжье следует опасаться темечкового дятла, жертвами которого становятся пожилые люди, пренебрегающие панамкой. Скорость полета такого дятла - 340 метров в секунду, он наводится на солнечный блик, не боится воплей и всегда доводит дело до конца. Полная противоположность ему - безмятежный пуховый дятел, живущий, как правило, в зарослях ландышей и незабудок. Он, в сущности, не является птицей, так как проводит всю жизнь сидя, из-за чего его крылья срослись, образовав пальто, а клюв имеет только нижнюю половину. Кормится подаянием.
Выраженной иерархии среди дятлов не наблюдается, хотя крупный дятел запросто может издолбить мелкого. В случае внешней угрозы колония дятлов неизученным пока образом выделяет из себя начальника (обычно майора) и обороняется под его руководством. После отражения угрозы такой дятел становится пеликаном и покидает колонию.
Срок полного созревания дятла в яйце - две недели с момента удара об пол дупла. Маленький дятел сидит тихо и жрет все, что ему подают. Основная ошибка дятлов - внутридупловый перекорм, из-за которого гибнут многие так и не сумевшие выбраться наружу молодые птицы.
Ручной дятел - явление столь же редкое, как и ножной, потому что приручить дятла можно только тремя ныне забытыми старинными словами. Домашний дятел хранится завернутым в мягкую портяночную материю и при бережном обращении не просыпается.
В древности на Руси дятлы служили в княжеских банях ходячими вешалками для белья, толченые и квашеные дятлы украшали любое застолье, а редкостный по красоте двухглавый дятел послужил прототипом нашего нынешнего герба. И последнее. Если на каком-нибудь карнавале вы оденетесь дятлом - вас ждут слава, успех и большая удача в любви.
Обложка к KSI Linux
Читати повністю »

Дизайн та розробка Logic Land Ltd.

Меню
Каменец-Подольский
Блог
Политика
Коммуналка
Статьи
Каталог предприятий
Фото
Поиск на сайте
Открытки
Форум
Фестивали
Карта сайта
Веб-мастеру
Группы
Гостевая книга
Бронирование гостиниц
Партнеры сайта
Інформери
Кам'янець-Подільський online
Обмін лінками - отримати код »


Експорт новин
Новини (RSS 1.0)
Новини (RSS 2.0)
Блог (RSS)
Форум (RSS)
Хто на сайті?
Сейчас на сайте:
Гостей - 27