Давня буддійська максима-загадка про те, чи чути шум від падаючого дерева в лісі, де нікого немає, має нарешті свою розгадку. Не чути. Навіть колоси помирають безшумно, якщо вони нікого не цікавлять.
15 лютого 2009 року, в неділю, в каньйоні Кам’янця-Подільського завалилася Надбрамна вежа унікальної фортифікаційно-гідравлічної споруди початку XVI століття, Польської брами. Пам’ятки архітектури національного значення. Чи не єдиного (разом з посестрою Руською брамою) такого комплексу в усій Центральній Європі. Гуркіт падаючих каменюк мав би сколихнути все місто, але місто ще майже тиждень не знало про власну ж трагедію. Я дізналася про падіння башти-донжона через тиждень, 22 лютого. В той самий день опитала кількох жителів Польських фільварок, мікрорайону, поруч з яким знаходиться Польська брама. Молода матуся з дитиною, що йшла якраз повз нещасну башту, руйнацію помітила лише тоді, коли я на неї вказала. Інша жінка, яка щоранку ходить повз пам’ятку на роботу-з роботи, помітила трагедію відразу. Ні, нікому з компетентних органів не повідомляла, лише поцікавилася, чи не забрав хто з сусідів, бува, камінь, що обвалився. Камінь лежить біля підніжжя, присипаний сніжком. Саме цей сніжок міські – та й не тільки – історики, а також директор Кам’янець-Подільського НІАЗу Василь Фенцур звинувачують у трагедії.
Думку про те, що башту могли зруйнувати свідомо – на будматеріали – спеціалісти все-таки відкидають: до комплексу немає під’їзду, а носити каміння в руках, та ще й зимою... Ну дуже вже це нелогічно. Отже, злочинець – сніг?
Відтворити картину підступних дій снігу проти Польської брами не так і важко, і слідчі тут не знадобляться (ніякої справи міліціонери й не відкривали). Реставраційні роботи в комплексі мали місце ще в 1968 р. Тоді підлатані башти накрили гарними високими шатровими дахами – і Польська брама перетворилася зовні на романтичний руїнізований міні-замок. Десь році в 1994-му місцева шпана, що бігала сюди палити подалі від батьківських очей, підпалила дах Надбрамної вежі. Він кілька років простояв обвугленим скелетом, а потім завалився. Сніги і дощі вже безперешкодно падали на каміння вежі. Стіною пішли тріщини. Цьогорічна зима, з частими снігопадами і відлигами, башту таки доконала: розбухлі від води тріщини вбили пам’ятку.
А що ж НІАЗ (Національний історико-архітектурний заповідник)? Невже не знав про аварійний стан? Знав, звичайно, і звіт про це був створений давно. В акті про аварійний стан Польської брами за 2008 р. стан всіх споруд комплексу названий незадовільним. І гроші як не на реставрацію, то на консервацію пам’ятки заповідник просив не перший рік. Минулого року просили 870 тис. гривень. Не отримали нічого. Цього року просили кошти знов – і нічого. Василь Фенцур сумно посміхається: «Немає худа без добра. Зараз ті кошти таки будуть змушені виділити». Директор заповідника визнає: навіть за найоптимістичнимішими прогнозами роботи з відновлення пам’ятки почнуться не раніше липня 2009 р. А проект реставрації підготовлений інститутом Укрзахідпроектреставрація вже давно.
Замісник міського голови Кам’янця-Подільського Олег Демчук повідомив, що 24 лютого буде створено робочу групу та розпочато роботи по резервуванню та відбудові пам’ятки.
Міські ж історики якраз і побоюються занадто швидкого відновлювання пам’ятки: вони стверджують, що Польська брама недостатньо вивчена як об’єкт, і проект відновлення є далеко не ідеальним. Нічого заперечити робітникам НІАЗу буде й на логічний аргумент: якщо про тріщини знали, чому хоча б не замазали їх? На це ж великих грошей не треба...
Нема чого переживати хіба міським екскурсоводам: до цього затишного куточка Кам’янця туристичні групи водили хіба ентузіасти-унікуми.
Довідка:
Польска брама - унікальна гідротехнічна оборонна споруда, яка не мала собі рівних в тогочасній Східній Європі. З'явився цей комплекс в 1548-1561 роках (іноді наводяться більш ранні дати, починаючи з XV століття). Чотиритомник "Памятники градостроительства и архитектуры УССР" взагалі пише, що чотириярусна Надбрамна (Ковальська) башта Польської брами була сформована в XV ст. на основі давньоруської кам'яної стіни ХІІІ ст. Назва пояснюється просто: Польська - тому що знаходилась на Польських фільварках. Зараз цей півострів - один з мікрорайонів міста, а в давнину тут були лише городи та комори.
В часи свого розквіту Польська брама складалася з п'яти башт, мурів та шлюзів, які перетинали каньон. Загальна її довжина сягала 180 метрів. На правому березі Смотрича знаходились Надбрамна, Наскельна (Ковальська третя) та Прибрежна башти (всі збереглись), на лівому - Лівобережна та Настінна (Ковальська друга) (остання теж вижила і знаходиться в аварійному стані на городі одного з жителів міста).
Шлюзами доводилося користатись досить часто, перетворюючи каньон в гігантський рів з водою. Тож шлюзи швидко руйнувались: цьому сприяли не лише часті використання, а й повені, при яких Смотрич виходив з берегів. Тому вже в XVIII столітті від шлюзів мало що лишилося. Були прожекти їх відновлення в тому ж таки XVIII столітті, невдалі.
Шлюзи впали - та башти стояли. Аж поки в 1832 р. не з'явився дозвіл на розбирання кам'яних стін. А потім, в ІІ половині ХІХ ст., через Польську браму пролягла нова дорога. Брама дорозі заважала, тому браму зруйнували. Щось засипали, щось розібрали, а щось там ще стояло, і в ньому навіть працювала циганська кузня. (Саме завдяки кузні збережені башти іноді називають Ковальськими). Письменник Анатолій Свидницький згадує ще й якусь солдатську кашоварню. Реставрація комплексу відбувалася в 1962-1968 рр.
Пустиннікова Ірина.
