Тарас Бульба ( за новітньою версією )

І схопили ляхи Тараса.
І прив'язали міцно до дерева...
І підпалили.
А самі стали дивитись...

І розгорівся вогонь.
Все вище та вище язики полум'я.
"Ну все - скреготнув зубами Бульба, - це кінець...".
Кінець йому...
Кінець всьому...

І кінець усій повісті Гоголя, про героїчну боротьбу козаків.
І лівобережних. І правобережних.
І пожалкував Тарас, що ось, саме так помирає...

І гукнув:
- Прощавай, моя доле козацька !!!
- Прощавайте всі !!!
- Прощавайте і ви мій Гоголю, Миколо Васильовичу, дорогенький !

Метнув погляд на берег Дністра ...
І побачив своїх козаків, які швидко,
стежкою, добрались до води, і кидались з кіньми у річку,
щоб перебратись на протилежний берег.

Хотілось крикнуть їм : Рятуйте !!!
Та не приведи боже, щоби всі,
які тут стоять єретики, почули,
нечестивці, як мучиться християнин. Не промовлю жодного такого слова.

І гукнув він тоді, голосно...
Мовою, якою писав сам Гоголь:
" -Таваріщі !!!"
Та не здригнувся жоден козак...
І не кинувся його рятувати...
"Вот что такоє - руская душа" - подумав по-гоголівськи Тарас.

Невже він, козацький полковник, перетвориться на попіл ?
І напружив тоді він м'язи...
І рванув ланцюги з усієї сили.
Та міцно зв'язали ляхи завзятого ватажка.

І вирвався крик з його грудей.
Тією ж мовою...
Якою писав сам Гоголь:
"- Скажу вам, таваріщі,"
" Что только в руской зємлє,"
" Єсть таваріщі, каториє,"
" Всєм таваріщам - таваріщі !!!"

Що думали в цей час козаки?
Достенеменно, цього ніхто вже не знає...
І тепер ... Згине, він Бульба на вогні...
Як булька на воді.

І гукнув він навздогін черговий раз :
"- А єщьо, скажу вам, таваріщі,"
" Что єсть среді нас, "
" І такіє таваріщі, "
" Каториє нам совсєм не таваріщі..!!!"

В той час козаки з кіньми, вже пливли впоперек річки.
Рядочком.
Вісім козаків.
І вісім коней.

Та раптом кінь, що плив останнім, і мав не звичне,
як для коня ім'я "Васілій Івановіч", смикнувся і заборсався у воді.
"Мабуть поранений" - захвилювався палаючий Тарас.
Кінь ще гордо підійняв голову над хвилями, і не відчувши землі під ногами, заіржав.

Тарасові, якому припікало, здалось в цю мить,
що він розбірливо почув, останні слова коня :
"Пусть стоіт во вєкі - вєков і колосітся, руская земля!!!"

А коли остання хвиля бурхливо накотилась на його кінську голову, додав:
- "Врьошь... нє возьмьошь!" - і пірнув під воду.

Провів Тарас поглядом утікаючих - вісім козаків та сім коней,
і зазначив:
- Не кожен кінь допливе до середини Дністра...

"-Прощайте, таваріщі!!!" - кричав він їм зверху, "-Нє забивайтє слєдующєє: "
1. Чітайтє класіков.
2. Вспомінайтє мєня.
3. Помнітє, что найважнєйшім із іскуств, являєтся кіно...
і - 4. Обязатєльно старайтесь, помолітся пєрєд сном.
"-Только тогда, нічєго, нє побоітся козак."

"-Зачекайте !!! - кричав він їм зверху,"
- У Андрія мого, від панночки,
народився син. Це мій онук.
"Наступної весни повертайтесь сюди знову. Та добренько погуляйте."

Знайдіть внучка. Заберіть на Січ.
І в честь мою назвіть Тарасом.
Та здається мені друзі, що Гоголь назвав мене, трохи по "бєларуські" -Бульбою.
"- Так вот скажу вам таваріщі. Внучка воспітайтє в канонічєской вєрє."
"І назовітє єго правільно, как в руской зємлє - Картошкой."

"-Внучьок!!! Слишишь лі ти мєня?"
І рознеслось ехо по Дністру.
І відгукнулось могутнім голосом Тараса Картошки: - "Слишу!!!"
І покотились сльози щастя по обличю дідуся Бульби.

І прозвучало з його вуст пророцтво:
"-Уже і тєпєрь, чуют дальніє і блізкіє народи:"
1. Бєларусь,
2. Молдовская пріднєстровская республіка,
3. Абхазія і Южная Осєтія, і мукачєвскій район Закарпатской області, ...
"...что поднімаєтся із руской землі, новий козак - Тарас Картошка."
"І нє будєт, ні в бліжнєм, ні в дальнєм зарубєжьє сіли, которая би нє покорілась єму!"

І так сказав це, Тарас Бульба, що аж сам налякався.
І налякались ляхи, що підпалили його.
І почали вони тікати.
І бігли до самого німецького кордону.
А далі їх німці не пустили, бо не було у них відповідних документів.

А тим часом полум'я спалахнуло.
І Тарас Бульба згорів...

Славко Полятинчук
м. Кам'янець - Подільський.
Травень, 2009 рік