Громом серед ясного неба для кожного свідомого кам’янчанина був опублікований в одному з київських журналів рейтинг псевдоісторичних пам’яток архітектури, у якому поряд із церквами та храмами України, стоїть наш Старий замок на «почесній» другій позиції, «перше» місце, як не дивно, займає ще одна пам’ятка Хмельниччини Покровська церква в с. Сутківці. Що це: випадковість чи спланована і добре обдумана антиреклама нашого краю? Саме це і вирішили вияснити журналісти ДМ. Ми провели своє дослідження істинності даного рейтингу, в ході якого попросити шановних експертів, на висновки яких опиралось київське видання, прокоментувати, чому саме таку характеристику вони надали Старому замку. Яким же було наше здивування, коли, витративши час на пошуки їх телефонів, ми дізнались, що з семи шанованих у Києві науковців лише один, а саме Віктор Вечерський, заступник директора НДІ пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і туризму України, підтвердив свою участь в наданні характеристики Старого замку.

У інших експертів навіть не запитували про кам'янецький Старий замок. При чому Віктор Васильович у телефонній розмові заявив, що все написане у цьому рейтингу про реставрацію історичної пам’ятки Кам’янця-Подільського збігається з його думкою, яка сформувалась на основі побаченого та відповідних матеріалів, які були йому надані під час виїзного спільного засідання президії Науково-методичної ради Міністерства культури і туризму України та бюро Українського національного комітету ІКОМОС на Хмельниччину директором НІАЗ «Кам’янець», який і проводив їм екскурсію Старим містом. Звернувшись безпосередньо до Василя Фенцура за коментарем, ми черговий раз були здивовані. Ніяких документів Василь Володимирович Віктору Вечерському не надавав, тим паче, за його словами, у них навіть мови не було про правдивість реставрації Старого замку. У планах виїзного засідання були зовсім інші питання, які до реставрації даної історичної пам’ятки ніякого відношення не мають. Крім того, Василь Фенцур запевнив, що він немає ніякого права коментувати правильність реставрації. Для цього є директор музею Л Станіславська. Але, як не дивно, в протоколах засідань Вченої ради НІАЗа по об’єктах Старого замку, серед присутніх пані Станіславської не було, тоді як Фенцур В.В. особисто доповідав питання реставрації об’єктів замку. Але зараз не про це.

Отже, з усього написаного вище можна зробити висновок, що вся інформація надана у «рейтингу» - особиста думка одного науковця, яку він вирішив саме у такий спосіб висловити. Але чи має право позиція однієї людини, навіть дипломованого науковця, бути основою всеукраїнського рейтингу? Здоровий глузд каже, що ні. А тим паче назвати один з небагатьох збережених до наших часів середньовічних замків «театральною бутафорією» з «неприродньо високими «ковпаками», форма яких запозичена ніби в Діснейленду». Для такого твердження потрібне, як мінімум її його наукове обґрунтування, реставрації, якщо воно є. А найцікавішим фактом є те, що коли в 1999 році науково-методична рада Держбуду України ухвалила „Перспективну програму консерваційних і реставраційних робіт по комплексу Старого і Нового замків та Замкового мосту“ (автор О.Пламеницька), шановний Віктор Вечерський, який сьогодні критикує реставраційні роботи, працював у даній установі на посаді заступника начальника управління реставрації, і бачив цей проект. Тоді він не виказав своєї незгоди. Чому?

Оскільки автором обох проектів Хмельниччини, які лідирують у даному «рейтингу», а саме Старої фортеці у місті Кам’янці-Подільському та Покровської церкви у с. Сутківці є одна і та ж людина, Ольга Пламеницька, відомий автор наукових монографій про Кам’янець-Подільський та його фортифікації, то саме у неї ми попросили коментар.

Далі подаємо написані науковцем слова:

«Привертає увагу, що до „рейтингу“ свідомо внесено об’єкти двох видів: повністю відтворені споруди (реставраційні реконструкції) та існуючі пам’ятки архітектури, на яких проведено реставраційні роботи. Це щонайменше непрофесійно через різну методичну спрямованість робіт, які мають різні задачі, різні методичні підходи та суттєві відмінності у виконанні.

Дві існуючі пам’ятки архітектури Хмельницької області, які, не маючи відношення до „відтворення“ як методу, посіли чільні місця у „антирейтингу“. Це Кам’янець-Подільський замок та церква-замок в с.Сутківці. До того ж, реставрація кам’янецького замку отримала ексклюзивну характеристику – „осквернение ценной национальной достопримечательности“. Попри обурення колег з приводу цього матеріалу, ми не вважали його вартим фахової реакції. Втім, на прохання редакції ДМ цей коментар підготовлено з метою інформування громадськості про методичні й правові засади реставраційних реалізацій на двох згаданих у рейтингу провідних пам’ятках архітектури Хмельниччини.

Кам’янець-Подільський замок належить до визначних історичних об’єктів України і визначних прикладів української реставрації часів її розквіту – 1970-х – початку 1980-х рр. Величезний за територією і складний за хронологією формування комплекс став об’єктом реставрації на початку 1960-х рр. На цьому комплексі завдяки ґрунтовності досліджень, проведених відомим українським реставратором, одною з основоположниць української реставрації Євгенією Пламеницькою (1927–1994), було зроблено наукове відкриття, яким пишається місто: муровані фортифікації, що існували за давньоруської доби.

З 1960-х рр. під керівництвом Є.Пламеницької на Старому замку розпочалися консерваційні та реставраційні роботи. Обвалені, засипані землею, а подекуди втрачені ділянки мурів та башт, що перебували в аварійному стані, завалені підвали, порослі травою каземати – в такому стані знаходилася ця унікальна пам’ятка після двох світових воєн.

Мету реставрації замкового комплексу було визначено у розробленій Є.Пламеницькою Генеральній програмі консерваційно-реставраційних робіт по ансамблю фортеці, затвердженій Держбудом України 1968 р. Програма передбачала збереження ансамблю від руйнації, виявлення найбільш цікавих в історико-архітектурному відношенні елементів, розкриття та консервацію залишків давніх споруд. Окремі об’єкти за наявності архівних матеріалів та аналогів передбачалося реставрувати на один з характерних, документованих джерелами і дослідженнями етапів.

Відтоді за цією методикою на Старому замку ведуться консерваційно-реставраційні роботи. З 1963 до 1980 рр. їх проводило Українське спеціальне науково-реставраційне виробниче управління (Київ), з 1980 до 1985 р. – київський інститут „Укрпроектреставрація“. Незмінним дослідником і автором реставрації була Є.Пламеницька, якою було розроблено проекти відновлення основних споруд замку. Проекти було схвалено на науково-реставраційних радах інституту "Укрпроектреставрація" та Держбуду України. Це стосується зокрема й дахів на баштах Рожанці, Тенчинській та Лянцкоронській (відновлених у 1985, 1990 та 2007 р.), які зневажливо названо „ковпаками“. Наукове обґрунтування реставраційного рішення дахів було опубліковано Є.Пламеницькою в монографічній статті в науковому збірнику „Археологія“ в 1975 р. Нещодавно виявлене нами в польському архіві зображення кам’янецького замку 1699 р. з високими шпилястими дахами, невідоме попереднім дослідникам, підтверджує правильність прийнятих архітектурних рішень (див. іл.1 )

Вимушена перерва в реставрації замку з 1985 до 1999 рр. була пов’язана з браком коштів на ремонтно-реставраційні роботи та передчасною смертю Є.Пламеницької. З 1999 р. роботи відновилися. Київським НДІ теорії та історії архітектури і містобудування під керівництвом автора цих рядків було розроблено нову „Перспективну програму консерваційних і реставраційних робіт по комплексу Старого і Нового замків та Замкового мосту“, схвалену вченою радою НІАЗ "Кам’янець",  науково-методичною радою Держбуду України, погоджену Держбудом та Міністерством культури України, Хмельницькою облдержадміністрацією та затвердженою міським головою Кам’янця-Подільського у 2000 році. В її складі було опрацьовано ескізний проект реставрації комплексу (автор О.Пламеницька) та кошторисно-фінансовий розрахунок його реалізації. З урахуванням досвіду науково-дослідних та реставраційних робіт попередніх років та даних новітніх досліджень було сформульовано науково-методичні засади подальшої реставрації та пристосування комплексу. Впродовж 2003–2008 рр. реставраційні роботи проводяться згідно з цією програмою (іл. 1) за проектами реставрації, розробленими О.Пламеницькою, а з 2008 р. їх супроводжують стаціонарні археологічні розкопки наукової експедиції Інституту археології НАН України.

На відміну від сучасного проектування, реставрація вимагає володіння величезним спектром знань – з історії архітектури, мистецтвознавства, археології, інженерного мистецтва тощо. Реставраційні рішення ніколи не приймаються довільно. Вони ґрунтуються на комплексі архітектурно-археологічних досліджень споруди, іконографічних матеріалах, типологічних та історичних аналогах.

„Неестественно высокие колпаки“ (дахи) Старого замку можуть не подобатися обивателю, у якого за відсутністю знань викликатимуть асоціації виключно з Діснейлендом. Фахівці, обізнані з середньовічною фортифікацією, наведуть численні приклади функціонально узасаднених високих дахів, відновлених у середньовічних замках Франції, Іспанії, Швейцарії, Німеччини, Румунії, Польщі, Чехії, Угорщини, оборонних монастирях Росії. Сучасний інтернет дозволяє переконатися в цьому, було би бажання!

Обивательський погляд на професійні речі зіграв злий жарт з „експертом“ і щодо оборонної Покровської церкви в Сутківцях.

З тексту анотації постає група вандалів з приватної фірми, яка впродовж трьох років нівечила пам’ятку: зірвала з неї дах, надбудувала щось неоковирне і залишила церкву напризволяще під дощем і снігом, внаслідок чого вона майже розвалилась.

Насправді ситуація виглядає наступним чином. В 1974–1990 рр. унікальну в масштабі України та Центрально-Східної Європи оборонно-культову пам’ятку ХІV – ХVІІІ ст. досліджувала Є.Пламеницька, яка опрацювала ескізний проект її реставрації, схвалений науково-реставраційною радою. Реалізація проекту реставрації за браком коштів стала можливою лише у 2006 р. На цей час пам’ятка, що пережила несанкціонований ремонт середини 1990-х рр., перебувала в гостро аварійному стані: суцільно покритті ззовні й зсереди цементним тиньком стіни під протікаючим дахом були перезволожені, конструкції даху істотно пошкоджені, розписи ХІХ ст. і фрески ХVІ ст. знищені. В основу реставрації було покладено ескізний проект, розроблений Є.Пламеницькою. Робочий проект реставрації, опрацьований автором цих рядків та групою фахівців, було схвалено науково-методичними радами Мінрегіонбуду України (листопад 2007 р.) та Міністерства культури і туризму України (листопад 2008 р.). Роботи фінансуються Мінрегіонбудом, виконуються спеціалізованою підрядною організацією. Хід ведення робіт схвалено 13 листопада 2009 р. на науково-методичній раді Мінрегіонбуду України. Нині на пам’ятці завершено реставраційні роботи першої черги: вона накрита реставраційним дахом і перебуває в задовільному технічному стані.

О.Пламеницька, реставратор, кандидат архітектури,

член Національної спілки архітекторів України,

дійсний член Українського національного комітету ICOMOS,

лауреат Міжнародної премії ім. проф. Я.Захватовича

Польського національного комітету ICOMOS

в галузі ревалоризації пам’яток

Отож, шановні читачі, саме вам вирішувати, чому вірити: необґрунтованій критиці з боку „експерта“ з Києва чи послідовним і ґрунтовним доказам реставратора, який безпосередньо впродовж багатьох років займається даними пам’ятками архітектури.