|
||||
|
Наш Кам'янець-Подільський Кам’янець-Подільський належить до найдавніших міст України з майже тисячолітньою історією. Спочатку місто називалось просто Кам’янцем, в імені своєму утверджуючи свою сутність. Заповідна його частина - Старе місто - розташована на скелястому острові, висотою 20-30м, утвореному каньйоном річки Смотрич. Петлею, яка нагадує грецьку “омегу”, охоплює Смотрич Старе місто і розходиться по обидва боки від Замкового мосту. Замковий міст - міст, що лежить між двома правими берегами однієї річки - міст, який викликав немало суперечок щодо свого походження. За однією з гіпотез, міст було зведено римлянами у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію. Використавши своєрідні та унікальні властивості ландшафту, для оборони міста, протягом століть військові інженери створили фортифікаційну систему, що немає аналогів у Європі.
|
| З нагоди 100-річчя Українського танго маємо честь запросити… |
| Written by Alex Andrushchak | |
| ponedilok, 06 serpen` 2012 | |
Майже 130 років тому, покинувши береги далекої Аргентини цей пристрасний танок перебрався до старої Європи, де майже одразу знайшов своїх палких шанувальників та поціновувачів. «Танго з хорошим партнером - як війна. Легко почати, важко закінчити і неможливо забути». – казала знаменита Мата Харі. Саме її свого часу вважали найкращою виконавицею танго. До України танго прийшло тільки через тридцять років, проте за правильною адресою: Західна Україна - туди, де акумулювалося все українське - культура та мистецтво зокрема: Львів, Ужгород, Чернівці, Кам’янець-Подільський, Івано-Франківськ – ось міста, де аргентинське танго отримало друге життя, і стало називатися «Українським». «Гоцулко Ксеню», «О соловію», «Червоні Маки», - на пристрасну музику лягали слова, перетворюючи танго у щось більше ніж новомодний танок - у справжню філософію життя у танці… Пізніше, у повоєнні роки тогочасна влада СРСР визнала танго занадто «антирадянським», «буржуазним», негідним радянської людини та «будівника комунізму», а що вже й говорити про Українське танго, котре несло у собі занадто багато «націоналістичних проявів», і , найперше – український текст, що бездоганно лягав на звабливу мелодію, у якій так пристрасно вчуваються аргентинські мотиви… Лише у 70-х Володимиру Івасюку вдалося повернути Українське танго до життя, надавши йому нового, закарпатського колориту, та вклавши виконання Українського танго у вуста найвідоміших на той час співаків – Софії Ротару, Назарія Яремчука, гуртів «Смерічка» та «Ватра» ). «Червона рута», «Я піду в далекі гори», «Два перстені» - ось його незабутні творіння, виплекані на ритмі танго… А далі…зачаровує мелодикою п’янка «Черемшина» Михайлюка, «Білий цвіт на калині» та «Липи цвітуть» Остапа Гавриша… У ритмі танго сьогодні творять чимало композиторів та поетів, поєднуючи нові мелодії з віршами. Однак, незмінним залишається одне: танго – танець пристрасті чуттєвий, емоційний, танець, котрий не просто танцюєш, а котрим живеш… «Запрошувати чоловіка на танець словами - поганий тон. Правильне запрошення відбувається за допомогою погляду: потрібно довго і пильно дивитися на партнера, і якщо він згоден танцювати, то відповідає таким же довгим поглядом. Якщо ж той, хто запрошує, отримав відмову, то повторити спробу з іншим партнером можна тільки після закінчення танди, зайва поспішність буде сприйнята як грубість. І ні в якому разі не можна після першого ж танцю казати «дякую»: у танго це слово означає не подяку хорошому партнеру, а відмова танцювати далі. Дійство відбудеться:
14 серпня, у вівторок, о 18.00 |
| < Prev | Next > |
|---|
© 2024, Kamyanets’-Podil’s’kyi Online
Дизайн та розробка Logic Land Ltd.
|
|
| Інформери | |
|---|---|
Обмін лінками - отримати код »
|
| Місцеві лінки |
|---|
|
|
