Майже 130 років тому, покинувши береги далекої Аргентини цей пристрасний танок перебрався до старої Європи, де майже одразу знайшов своїх палких шанувальників та поціновувачів.

«Танго з хорошим партнером - як війна. Легко почати, важко закінчити і неможливо забути». – казала знаменита Мата Харі. Саме її свого часу вважали найкращою виконавицею танго.

До України танго прийшло тільки через тридцять років, проте за правильною адресою: Західна Україна - туди, де акумулювалося все українське - культура та мистецтво зокрема: Львів, Ужгород, Чернівці, Кам’янець-Подільський, Івано-Франківськ – ось міста, де аргентинське танго отримало друге життя, і стало називатися «Українським».

«Гоцулко Ксеню», «О соловію», «Червоні Маки», - на пристрасну музику лягали слова, перетворюючи танго у щось більше ніж новомодний танок - у справжню філософію життя у танці…

Пізніше, у повоєнні роки тогочасна влада СРСР визнала танго занадто «антирадянським», «буржуазним», негідним радянської людини та «будівника комунізму», а що вже й говорити про Українське танго, котре несло у собі занадто багато «націоналістичних проявів», і , найперше – український текст, що бездоганно лягав на звабливу мелодію, у якій так пристрасно вчуваються аргентинські мотиви…

Лише у 70-х Володимиру Івасюку вдалося повернути Українське танго до життя, надавши йому нового, закарпатського колориту, та вклавши виконання Українського танго у вуста найвідоміших на той час співаків – Софії Ротару, Назарія Яремчука, гуртів «Смерічка» та «Ватра» ). «Червона рута», «Я піду в далекі гори», «Два перстені» - ось його незабутні творіння, виплекані на ритмі танго…

А далі…зачаровує мелодикою п’янка «Черемшина» Михайлюка, «Білий цвіт на калині» та «Липи цвітуть» Остапа Гавриша…

У ритмі танго сьогодні творять чимало композиторів та поетів, поєднуючи нові мелодії з віршами. Однак, незмінним залишається одне: танго – танець пристрасті чуттєвий, емоційний, танець, котрий не просто танцюєш, а котрим живеш…

«Запрошувати чоловіка на танець словами - поганий тон. Правильне запрошення відбувається за допомогою погляду: потрібно довго і пильно дивитися на партнера, і якщо він згоден танцювати, то відповідає таким же довгим поглядом. Якщо ж той, хто запрошує, отримав відмову, то повторити спробу з іншим партнером можна тільки після закінчення танди, зайва поспішність буде сприйнята як грубість. І ні в якому разі не можна після першого ж танцю казати «дякую»: у танго це слово означає не подяку хорошому партнеру, а відмова танцювати далі.

Дійство відбудеться:

14 серпня, у вівторок, о 18.00
в день свята Маковія,
на літньому майданчику ресторану «Гостинний Двір»,
Старе Місто, вул.Троїцька, 1
За підтримки:
Департаменту гуманітарної політики м. Кам’янця-Подільського
Кам’янець-Подільського міського Будинку культури
Організатори дійства:
Кам’янець-Подільська громадська організація «Оберіг Поділля»
крамниця «Сувенір»
ресторан «Гостинний Двір»
мистецькі колективи м. Кам’янця-Подільського