в каждом выпуске реклама регионов, видно хорошо башляют.

а чому написано, що це обласна газета, якщо вона приватна?

Тому , що поширюється в межах області. Може і ідеалізую ,але газета популярна і дозволяє на сторінках розміщувати критику і альтернативні думки. Критичні матеріали подаються " Фортецею"А інші переванажені фінансовим его-прагматизмом і турботою владних структур, пливуть строго за течією, рідко дозволяючи альтернативу або занурюючись у остаточний одобрямс. Такий місцевий наший плюарізм.Може помиляюсь , так поправте.

Пожалуйста- помогите найти человека:Инамова Надежда Васильевна,1986г.От этого зависит судьба нескольких людей, и жизнь человека.

Редактор(владелец) в Подолянині - повний ... .
таких консерваторів і і впертех людей ще потрібно пошукати
Присоединяюсь... Предлагал "бесплатно" для него... и За деньги для нас ... - ОТВЕТА НЕТ ни ДА ни НЕТ .. .и .. Делаю САМ.. !!

Подолянину - 20!

Цитата:

УРОКИ «ПОДОЛЯНИНА» ДЛЯ МЕРІВ

«Подолянин» завжди уважно слідкував за діями міської та районної влади, за представниками нашого краю в обласній раді та в найвищому законодавчому органі України в Києві. Але найбільшу увагу газети завжди привертали міські голови, адже «Подолянин» народився якраз із конфлікту журналістів, що тоді працювали в «Кам’янець-Подільському віснику», з міським головою Михайлом Аносовим. Щоправда, тоді найвища міська посада іменувалася інакше, а саме - голова міськвиконкому та міської Ради (причому рада ще писалася з великої літери). Але доволі часто керівника міста називали коротко й звучно - мер.
Отож, упродовж 1993 - першої половини 1994 р. «Подолянин» уважно слідкував за діями Михайла Дмитровича та його команди. Навіть заголовки свідчать про гостру критичну спрямованість газетних матеріалів (подаємо найхарактерніші за 1993 р.): «Виконком програє в суді, а гроші сплачує міська скарбниця» (3 березня), «Розбудова - розбудовою, але навіщо стіни длубати?» (12 червня), «Наш мер підриває віру в справедливість. Підривника попереджено» (2 жовтня), «Обласний рентген показав: кам’янецьку владу треба лікувати» (3 листопада), «Ні, пане Лобашов, педагоги - не комунальна власність міста!»
(27 листопада), «Колегія розглянула, що наш фізик нахімічив. Реакція очікується» (15 грудня).
1994 р. став роком виборів: навесні - до Верховної Ради, коли на наших теренах боротьба за мандат народного депутата України розгорнулася між комуністом Сергієм Танасовим і ставлеником рухівців Валентином Яблонським (перемогу здобув другий), влітку - до міської ради. А ще вперше всенародно обирався керівник міста. Запекла боротьба розгорнулася між Володимиром Криловим, який у радянські часи вже очолював міськвиконком, і амбітним майором СБУ Анатолієм Кучером. І те, що останній став мером, була велика заслуга й «Подолянина». І полягала вона не в тому, що часопис став на бік Анатолія Івановича в цій «битві титанів», а в тому, що прагматична команда Кучера зуміла грамотно скористуватися рекламною площею в приватній газеті, а Крилов, очевидно, подумав, що виграє вибори на своєму авторитеті, тож цей рекламний шанс відкинув.
Отож, три суботи поспіль, на найкращому місці - біля програми телебачення - з’явилися агітаційні матеріали Кучера. А тираж суботнього «Подолянина» вже тоді впритул підібрався до відмітки 12 тис. примірників. Особливо потужною була друга подача в номері за 18 червня з твердою обіцянкою в заголовку «Анатолій Кучер: Я наведу порядок у місті!» та прикінцевим запевненням щомісяця інформувати про стан міського господарства, проблеми міста й виконання програми виходу з кризи. А в останньому абзаці було висловлено принципову позицію: «Якщо протягом року мені не вдасться досягти суттєвих результатів у виконанні даної програми - ДОБРОВІЛЬНО ПОДАМ У ВІДСТАВКУ».
На жаль, з цілої низки як об’єктивних, так і суб’єктивних причин команда Кучера не зуміла виконати взятих на себе зобов’язань (зокрема, і щодо будівництва тролейбусної лінії). А ще печальніше, що очільник цієї команди відмовився від клятвено задекларованого кроку - добровільно подати у відставку. Тож не дивно, що критичні стріли «Подолянина» тепер прицільно били по Кучерові. І врешті призвели до того, що 23 вересня 1997 р. депутати міськради двома третинами голосів позбавили Анатолія Кучера повноважень міського голови. Отак і вийшло, що «Подолянин», за великим рахунком, поставив Анатолія Івановича міським головою, він же його і зняв.
Це був надзвичайно великий і важливий урок для виконавчої гілки влади, який в особі «Подолянина» та його очільника - мужнього і принципового Віталія Бабляка - переконливо засвідчив, що працювати, не йдучи на конструктивний діалог з «четвертою владою», неможливо. Відтоді міські голови - і Олександр Мазурчак, і Анатолій Нестерук, і Михайло Сімашкевич, добре засвоївши уроки 1993-1997 рр., помилок своїх попередників не повторюють.

Більше http://podolyanin.com.ua/podolyanin_20/5478/

З ювілеєм! Продожуйте далі справу Віталія Бабляка.Успіхів! Успіхів! Успіхів!

Переглядав сайт Подолянина.
Якщо хтось з редакції прочитає це повідомлення, може відповість, ЩО ЦЕ?!!!

Цитата:

Інформація та матеріали, представлені на сайті газети «ПОДОЛЯНИН», є інтелектуальною власністю газети «ПОДОЛЯНИН». Будь-яке копіювання, публікація, передрук інформації з газети «ПОДОЛЯНИН», у тому числі шляхом кешування, кадрування або з використанням аналогічних і будь-яких інших засобів, суворо забороняється без попередньої письмової згоди з боку редакції газети «ПОДОЛЯНИН».

Ви що, з дубу рухнули? Яка письмова згода?! Подивіться хоча б на сайти Української Правди чи Форбс Україна - там досить гіперпосилання на джерело! І порівняйте їх перегляди із переглядами вашого сайту, для використання матеріалів якого потрібно отримувати ПИСЬМОВУ ЗГОДУ... Це тупо.

Нагадало бородату історію - "Один дачник, уезжая, повесил на дверях записку "Дорогие воры, пожалуйста, не взламывайте двери, запасов все равно нет. Дачник". Приезжает через неделю. Дверь взломана. На столе стоит что-то около 100 различных консерв и записка: "Дорогой дачник, дверь взломали. Проверили. Действительно ничего нет. Так жить нельзя. Вот вам запасы. Воры."
Може закидаєм "Подолянин" статтями, нам не жалко щоб їх цитували і передруковували=)

Більш ніж впевнена, що там редакція навіть не в курсі про ці "норми", так що може бути, це адмін сайту нахімічив. Про адміна знаю лише, що хворобливо-російськомовний, з тих, знаєте, котрі кілька років тому на кам-под.неті вважали, що жж - зброя ГосДепу.
Просто повідомте редакцію - і цю глупоту приберуть. Гіперпосилання достатнє для всіх видань світу, "Подолянин" навряд чи буде в цьому плані унікальним.

Подолянин такий Подолянин. Стаття про нігті у варениках - на другій сторінці, стаття з анонсом "Лютневих пригод" - там де її мало хто прочитає. Люди, вам реально цікавіше читати про біоматеріал у їжі, ніж про повітроплавання???

alex написав(ла):
[quote]Подолянину - 20!
[quote]УРОКИ «ПОДОЛЯНИНА» ДЛЯ МЕРІВ

«Подолянин» завжди уважно слідкував за діями міської та районної влади, за представниками нашого краю в обласній раді та в найвищому законодавчому органі України в Києві.

зачем эту чушь писать, подолянин побыл инструментом и в своё время ну может на 0.1% и имел отношение к оставке Кучера да и всё..и к чему эта красивая версия..вы что и в правду думаете Кучер или кто другой этого уровня действительно боится газетных статей?...а тем более сбушник в бурные 90-е...

Подолянин повністю підконтрольний владі і пише лише те, що не йде у розріз з офіційною політикою. Не знаю, чи діють темники чи інші технології цензури, а може це самоцензура від редколегії для комфортного самопочуття та життя у місті.

А хто тоді йде в розріз з офіційною політикою?