Про це на прес-конференції в УНІАН заявив голова правління Центру
громадської експертизи Любомир Чорній, посилаючись на результати проекту
«Ефективні та доступні муніципальні послуги - для соціального захисту громади»,
який реалізовувався у Кам`янець-Подільському в межах проекту «Сприяння активній
участі громадян у протидії корупції в Україні «Гідна Україна». Він зокрема
зазначив, що «сьогодні кошти державного бюджету на соціальний захист та
соціальне забезпечення, здебільшого, спрямовуються на утримання мережі
бюджетних установ, надання субсидій на оплату житлово-комунальних послуг і
квартплати, фінансування широкого переліку пільг та виплату соціальної
допомоги. За такої ситуації, складно говорити про забезпечення адресносності,
прозорості та ефективності заходів соціального захисту, які пропонуються
державою».
У
свою чергу Ольга Романюк, директор проекту «Ефективні муніципальні послуги –
для соціального захисту громади», звернула увагу на те, що за чинної системи
фінансування сфери соціального захисту та соціального забезпечення місцеві
бюджети залежні від державного бюджету та урядових рішень через що органи
місцевого самоврядування мають дуже мало можливостей для врахування реальних
потреб громадян у соціальних послугах та інших заходах соціальної підтримки.
Крім того, О.Романюк зазначила, що для ретельнішого формування державної
системи соціального захисту необхідно провести спеціальний аудит соціальних
пільг. «Якщо це зробити, це буде рівнозначно вибуху бомби», - вважає вона.
Експерт пояснила свою точку зору тим, що в результаті аудиту будуть виявлені
величезні та надмірні витрати державних коштів, що йдуть не на користь особам,
які дійсно потребують соціального захисту
Фахівці
Центру громадської експертизи, серед недоліків чинної системи соціального
захисту та соціального забезпечення, які характерні для більшості українських
міст, назвали також надмірну забюрократизованість системи оформлення пільг,
субсидій чи підтвердження громадянами свого соціального (пільгового) статусу;
непрозору систему статистичної звітності, яка використовується для розрахунку
обсягу різних видів видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення;
громіздку та неефективну систему фінансової й іншої звітності, яка готується
місцевими органами в сфері соціальної політики, тощо.
|