День української писемності та мови — свято молоде. Цього року йому виповнюється рівно десять років. Відзначається День української писемності та мови 9 листопада. За православним календарем це день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця — автора знаменитої «Повісті минулих літ», в якій повідано «звідки пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, і як Руська земля постала».

Свято встановлено 6 листопада 1997 р., коли Президент України Леонід КУЧМА на підтримку ініціативи громадських організацій (зокрема, Всеукраїнського товариства «Просвіта») та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ №1241/97 «Про День української писемності та мови». В Указі зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця».

У День української писемності та мови за традицією покладають квіти до пам’ятника Несторові-літописцю у сквері біля Києво-Печерської лаври, відзначають найкращих популяризаторів українського слова, заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою.

За традицією цього дня також стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра ЯЦИКА. Перший такий конкурс було проведено 2000 р. За ухвалою Ліги українських меценатів конкурсу надано ім’я Петра ЯЦИКА (1921—2001 рр.) — канадського підприємця українського походження, відомого мецената і філантропа. Його дочка Надія стала почесним головою конкурсу.

Конкурс проходить у чотири етапи за олімпійською системою — шкільний, районний, обласний та загальноукраїнський. Нагородження переможців, які займуть перші три місця на останньому етапі, відбувається в середині травня в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка в Києві. Переможці конкурсу, крім цінних подарунків, отримують грошову винагороду у розмірі 3—7 тисяч гривень — залежно від вікових груп учасників.

Сьомий Міжнародний конкурс узяв старт 9 листопада 2006 р. в Чернігові. За словами виконавчого директора Ліги українських меценатів, відомого письменника і громадського діяча Михайла СЛАБОШПИЦЬКОГО, сьомий конкурс мав певні особливості. Уперше мовний марафон проходив без участі Освітньої фундації Петра Яцика з канадського міста Торонто, якою керує дочка мецената Надія ЯЦИК. Очолювана нею фундація зняла із себе відповідальність за проведення мовного конкурсу, оскільки, на її переконання, «не може українська діаспора врятувати українську мову в Україні». Це, на її думку, може зробити тільки український уряд.

Ще одна прикметна подія. Торік у День української писемності та мови Президент України Віктор ЮЩЕНКО повідомив про свій намір оголосити 2007 рік Роком української книги. Відповідний указ було видано 15 грудня 2006 р. Ним передбачено низку заходів, спрямованих на збереження та примноження духовного і культурного надбання українського народу, створення сприятливих умов для видання та популяризації української книги.

Проте більшість людей, причетних до книговидання в Україні, сприйняли Указ вельми скептично. Видавці були категоричні: запропонований Указ є, по-перше, беззубим — виконувати його потрібно Кабміну, а при тих стосунках, які спостерігалися між Банковою та Грушевського, очікувати ретельного виконання Кабміном президентського Указу не доводилося. По-друге, аж надто багато в самому Указі пунктів, які сформульовані або надто загально («прискорення розроблення державної програми популяризації читання», «вивчення проблем», «розширення міжнародного співробітництва»), — що дозволяє, в свою чергу, не виконувати ці пункти взагалі, — або є аж надто конкретними і скидаються на «замовлення» певної групи людей, що намагаються за допомогою президентського Указу вирішити власні проблеми, аж до отримання приміщення.

Висновок, який по гарячих слідах виданого Указу зробила «Телекритика», був такий: «Проте, гадаємо, попри будь-які зазначені в Указі пункти, Рік Книги в Україні все одно відбудеться: хтось видасть цікавий видавничий проект, хтось напише гарний роман, хтось проведе класну книжкову виставку… Тільки президентський Указ, як завжди, опиниться ні при чому».