УкраїнськаРусскийEnglish
Кам'янець-Подільський
Пульс Кам'янця-Подільського на Facebook - група Камянець-Подільський Онлайн
 
У календарі:
Нема подій
Чайна церемонія у саду Восьминога: come on, non-stop!
Written by Володимир   
sereda, 25 lystopad 2009

Минулого тижня авторитетна міжнародна організація Transparency International («Міжнародна Прозорість») оприлюднила свій цьогорічний звіт. Україна зайняла 146 місце за рівнем корумпованості, розділивши цей «почесний» щабель з Росією та Зімбабве. На останньому 180-ому місці – Сомалі. Минулого року ми займали 134 сходинку. Що ж, з такими воістину «африканськими» показниками через рік-два у Чорному морі буде цілком реальним побачити кораблі з піратськими Веселими Роджерами на стягах. І заіржавілий Чорноморський флот при цьому не допоможе… Плюс можна ще долучити Зімбабве до «напівмерця» СНД чи ж до міфічного «словянського братерства»!

Ще кілька років тому ці показники багато кого обурили б: мовляв, як так? Країна, котра вийшла у кінці 2004 і в 2005 роках на перші шпальти світової преси як взірець громадянської мужності і демократії, навіть на позір не може пасти задніх серед затятих, системних країн-корупціонерів! Перед тодішнім лідером Ющенком один за одним почали відкриватися парламенти найрозвиненіших країн та асамблей світу – США, Німеччина, Євросоюз, Рада Європи, ООН… Західний світ дав нам карт-бланш щодо серйозної інтеграції в північноатлантичну цивілізацію. Президент тоді мав усі автократичні повноваження свого попередника Кучми; владних важелів засадити бандитів у тюрми було більше, ніж достатньо (плюс безпрецедентна народна підтримка); зрадливо-хуторянська «конституційна реформа» натоді ще не набрала чинності. Так, це був дійсно унікальний історичний момент – зламати хребта всемогутньому дракону корупції. Чимало з нас пам’ятає розгромний, ледь не епохальний антикорупційний виступ Президента Ющенка у Донецьку в лютому 2005. Власне тоді народилася тривка надія: нарешті цісару буде цісареве. Нарешті бандити отримають свій справедливий, заслужений ґешефт у вигляді жорстких нар та чефіру замість палаців, сталеварних-карбамідних заводів та «Мазератті» з джипами. Тоді багато хто подумав: нарешті політична воля та конкретна дія почнуть системно винищувати корупційного спрута, який зрісся з Україною настільки, що вже ледь не повністю абсорбував її у своє слизьке тіло. Що, нарешті, можна викинути на макулатуру або просто спалити профанні фоліанти численних «антикорупційних програм», написаних для окозамилення власних громадян та запобігання-впокорення сліпого й жорстокого народного бунту. Та ж бо ні. Як виявилося, помаранчевому народному героєві не судилося увійти в історію Устимом Кармелюком, Олексою Довбушем, Робін Гудом чи Тілем Уленшпігелем. На заваді постала… узвичаєна любов до магічного чаю з олігархічним медом. І як не називай ту донецьку чайхану – хоч японською «чайною церемонією» – а вона-таки стала початком кінця колись полум’яного майданного революціонера. Власне, як і багатьох тих, хто стояв з ним поруч на революційно-номенклатурній трибуні, а потім отримував зі щедрого барсько-кумівського плеча крісла чи еполети. І так само медово «чаював» пізніше за мурами ледь не китайсько-імператорських палаців -- з тими самими тузами із незмінної топ-корупційної колоди країни. Ну а зрив даху від владного крісла, ілюзорної манії величі й вседозволеності – то вже стало природною психологічною похідною для наших захалявно-маргінальних політиків.

І коли нині хтось з vip-державних мужів чи новоявлених «княгинь» лишень розкриває свої солодкі вуста й починає говорити про необхідність боротьби з корупцією, або ж звітує про успіхи цієї боротьби у вигляді арешту суддівського офірного цапа чи дрібних хабарників з містечкової «банди Сахна» (А. Головко), то у пересічного громадянина перед очима виникає лише одне: звіриний оскал чиновника. В якому би кріслі він не сидів – від ЖЕКу до президентського офісу. Адже ледь не кожен бізнесмен як «отче наш» щомісяця відкладає ледь не половину прибутків на «чорну касу» для «вирішення питань» у численних фіскально-митарських і контролюючих адміністраціях. Кожен досвідчений адвокат називає конкретну суму для вирішення насущних питань і захисту конституційних прав і свобод у судах всіх рівнів. І радить туди не звертатися, якщо немає цієї суми. Кожен лобіст знає, де сидить «фазан» і скільки йому потрібно «відстьобнути» на африканську забарвленість його пір’я (справедливо заслуженою окрасою якого була би достоту народна смола). А головні редактори мас медіа вже давно зарубали на носі, що журналістські розслідування можна проводити лише щодо ворогів та конкурентів реального власника видання чи каналу, його партнерів та друзів… Ну а рейдерські захоплення, дерибани комунальної землі на сесіях місцевих органів чи приватизаційні спектаклі для навколишніх лохів, даруйте, власних громадян вже давно не є інформаційними приводами. Вони вже давно нікого не цікавлять, бо відбуваються ледь не щодень!

Один високопоставлений чиновник з Кабміну, котрий працював ще у команді Кучми ледь не скаржився автору цих рядків на те, що, мовляв впроваджувати системні економічні реформи в цій країні не дає тотальне безвладдя. Йшлося, передовсім, про неможливість якось вплинути на місцевих феодалів, які, за нинішніх конституційних розкладів, не підпадають під премєрсько-виконавчу вертикаль. Було також згадано, як лише один дзвінок прісновідомого Данілича змушував тремтіти усіх на місцях і миттєво знаходити «з повітря» необхідні гроші, ресурси та політичну волю для вирішення місцевої конкретики. Гроші, яких, зазвичай, як плачуться чиновники, у державі катма. Звісно, така ностальгія виглядає цілком виправданою за нинішніх обставин. Особливо, після того, як соціалістична (читай, «дрібно-торгашеська») конституційна реформа грудня 2004 року кинула державну систему в корупційне болото хаосу та безвладдя. За якого громадянам, котрі живуть на одну зарплатню (якщо, звісно, її їм виплачують) немає до кого і куди апелювати у разі нещастя або проблем – ні до Президента, ні до Премєра, ні до парламенту… Так само – ні до судів, ні до преси. Бо ж усі вони – безвладні. А отже – бездіяльні і безвідповідальні. Ось і отримали квазієвропейську систему «стримувань і противаг» у суто українському, спотвореному виконанні! Про вплив якої на карколомне зростання корупції і злочинне знищення -- на очах у всього світу – української держави ще, впевнений, будуть написані вибухові історичні дослідження. Дай Бог, щоб ще лишилося кому їх читати!

При цьому виглядає дивним, чому комуністи активно не використовують у власній шкурній боротьбі «типу за народ» таку собі привабливу ПР-фішку: мовляв, хотіли, шановні, демократію, то отримуйте зімбабвійську корупцію! Адже, куди правду подіти, навіть за «дорогого» Леоніда Ілліча найвища корупція зводилася до «державних дач» і «персональних пенсіонерів». Що маємо нині? Це все одно, що порівнювати іграшкових солдатиків з реальною бойовою армією. Всі прекрасно памятають, що анекдотичний генсек грався здебільшого розширенням грудної клітини для подальшого обвішування себе рідного черговими орденами й медалями. Втім, навіть він, усемогутній владар однієї шостої земної кулі, не міг дозволити собі загарбати державну резиденцію, скажімо, під назвою «Межгіря». Чи побудувати замок на південному узбережжі Криму з кількома злітними майданчиками для гелікоптерів! Або ж уявіть, лишень, саму гіпотетичність ситуації, за якої, скажімо, заступник Голови КДБ має незаконний диплом випускника МДУ! Це можливо? Та ж цього навіть славетний Герберт Уелс не зміг передбачити у своїй «Росії уві млі», скажете ви…

Найсмішнішим же у цьому шулерсько-кидальному розкладі є те, коли нинішні, ледь не «соросівські» українські мільярдери, починають «втулювати» народу, як вони заробили свій перший мільйон на випіканні пиріжків або ж на розвантаженні автомобільних шин! А найсумнішим і найфатальнішим вимальовується те, що «основний інстинкт» корупції став ледь не домінантою національного менталітету, а отже – стійкою і, як виявляється, непереборною моделлю соціальної девіантності. Простіше кажучи, відхилення, а точніше – збочення. Хіба ж не стало вже неофіційно унормованою реакцією на оскал чиновника з табакерки миттєве протягування йому конверта з хрусткими номіналами. Це вже, даруйте, закріпилося на рівні умовного інстинкту собаки Павлова! Або застосування як «аз єсьм» відкатних схем для отримання бізнесменами вигідного держбюджетного контракту… Або ж існування достоту економічно-первіснообщинного ПДВ з прогонами повітря через іржаві податкові труби… Немає сенсу продовжувати цей потворний перелік. Бо «несть йому числа», як записано в Біблії. “Чудище обло, озорно, огромно, стозевно и лаяй” – як писав російський поет Василь Тредіаковський у поемі «Телемахіда».

Власне ж, найголовнішим опертям цього корупційного монстра є увесь той страхітливо-бездонний масив законів України, завдяки кричущим протиріччям, заплутаним формулюванням і полісемантично-розмитим дефініціям якого правосуддя перетворилося у нас на перманентне «різдво» з багаточисленними вертепними колядниками і мішками. Женці ж цього далебі «нетрудового» врожаю ( які більше схожі на казкових Омельок на печі з чарівними щуками) до того ж ще мають рахманний статус «недоторканних». Тож скільки б не писалося «антикорупційних» опусів – усі вони будуть все одно злизані й перетравлені вітчизняними «священними коровами». Чи є у когось сумніви щодо цього? Чи ж повірить хтось із серйозних, осудних, зі здоровим глуздом людей, що, наприклад, ініційована недавно Кабміном і оприлюднена першим віце-прем’єром О. Турчиновим чергова «протиспрутна» програма уряду хоч на йоту подолає корупцію за нинішньої системи влади (вірніше, безвладдя)? І як можна подолати корупцію не знищивши її осердя – тобто, для початку не провівши цілковитої санації українського корупційного законодавства? Якщо вже прогавили, на відміну від наших сусідів із колишнього соцтабору, люстрацію, котра завдала вагомого удару посткомуністичній корупційній пухлині, не довівши, як у нас, до метастазів. Втім, виникають величезні сумніви, що з цим непростим, ледь не «асенізаторським» завданням зможуть впоратися численні набундючені своїми званнями й титулами професори й кандидати з різних державних юридичних інституцій. Наочний приклад маємо з Конституцією. Тисячі сановних і іміджево-просунутих юристів не в змозі навіть випрацювати текст людської, наріжної, такої, що «навіки» -- Конституції, справді загальнонаціональної суспільної угоди. Що вже там говорити про антикорупційну «санацію» достоту гігантських «льодових» масивів вітчизняного законодавства?

У цьому контексті згадаймо, лишень, як продукувався текст багатовікової Конституції США. По суті, її проект розробили три людини – Александер Гамільтон, Джеймс Медісон та Джордж Вашингтон. Із часу прийняття Конституції США у 1788 році (а це – більше, ніж два століття!) було прийнято всього-навсього 27 поправок до неї.

Мало в кого викликає сумнів і той факт, що жоден із кандидатів у Президенти України не розробив і не вклав у свою виборчу програму системний та дієвий концепт подолання корупції на всіх рівнях. На жаль, маємо численні пустопорожні переспіви з попередніх «програм», які рясніють штамповано-заїждженими формулюваннями, що вже всім набили добрячу оскомину. А ключовими, наріжними «фішками» в них, як у тисячах схожих мертво-казенних документів, випирають словеса на кшталт «підвищити», «посилити координацію», «сприяти поліпшенню передумов створення» etc. Деякі прихильники «піночетівської моделі» вважають, що корупцію можна подолати точковим методом, за допомогою такого собі політичного шиацу. Спіймав, наприклад, чиновника на хабарі у сто тисяч зелених, встановив на Майдані Незалежності гільйотину і відрубав у режимі «живого» ефіру голову… Оскільки ж особливість корупції по-українськи -- у її гіперсистемності, то існує стовідсоткова впевненість, що вийде достоту як у міфі про Медузу Горгону або як у казці про Змія-Горинича. Відрубуєш одну голову, а натомість виростає десять! Але навіть якщо уявити бездоганну, безжально-дієву і комплексну програму подолання корупції у майбутнього Президента, то шансів у її втіленні у нього буде стільки ж, скільки у спробі поцілувати, м’яко кажучи, власну потилицю. Бо ж президентське крісло, за яке так затято борються наші політичні тузи та джокери, є, за нинішньої Конституції, не більше, ніж fata morgana, фантом влади. Все дуже просто, як за нинішньої політичної практики (абстрагуючись від особистостей): Президенту не дасть витягти країну з корупційного смоляного казана Премєр, останньому не дасть виборсатися з киплячої твані Президент, а смоли до казана підливатиме парламентська опозиція. Так нинішня система «стримувань і противаг» по-українськи буде, окрім згаданого законодавчого підґрунтя, тривким і перманентним осердям країни, в Конституцію якої за нинішнього стану речей слід записати: «Керівною і спрямовуючою силою державного ладу є корупція».

Так що новообраному Президенту без повернення собі колишніх повноважень шляхом кардинальної зміни Конституції (про що відкрито не говорять, але таємно мріють ледь не всі кандидати) залишиться лише пити солодко-приторний медовий чай в олігархічному саду Восьминога (перефразовуючи великих «The Beatles). І вдавати, що він бореться і долає корупцію.

                                                                                        Андрій Коваленко

 

P. S. Минулого тижня мільйонів українських і російських футбольних уболівальників спіткали глобальний облом і розчарування. Сусіди по світовому корупційному індексу цілком закономірно не потрапили до фіналу ЧС-2010 у ПАР. Але ж не така велика біда, друзі! Зате вийшов Гондурас. Він нас там і представлятиме. Тож, будемо вболівати за Гондурас!

Image
 
Discuss (8 posts)
Чайна церемонія у саду Восьминога: come on, non-stop!   25.11.2009 [20:47:11]
#13572
RE: Чайна церемонія у саду Восьминога: come on, non-stop!   25.11.2009 [21:27:25]
Блин. я ж снял это с публикации... и перемещаем в блог.
#13573
RE: Чайна церемонія у саду Восьминога: come on, non-stop!   26.11.2009 [08:04:29]
Матеріал переїхав в блог.
#13575
RE: Чайна церемонія у саду Восьминога: come on, non-stop!   26.11.2009 [09:26:02]
Цитата:
Перед тодішнім лідером Ющенком один за одним почали відкриватися парламенти найрозвиненіших країн та асамблей світу – США, Німеччина, Євросоюз, Рада Європи, ООН… Західний світ дав нам карт-бланш щодо серйозної інтеграції в північноатлантичну цивілізацію.

Кто может сказать почему люди считают, что нужно лезть в північноатлантичну цивілізацію без вазелина? Ну, не пойму.
#13576
RE: Чайна церемонія у саду Восьминога: come on, non-stop!   26.11.2009 [12:40:36]
А наскільки привабливіше буде з вазеліном?;)
#13582
RE: Чайна церемонія у саду Восьминога: come on, non-stop!   26.11.2009 [12:44:06]
Ну если у людей такая ориентация и без того чтобы куда-то лезть они жить не могут, то хоть не так больно!
#13583
RE: Чайна церемонія у саду Восьминога: come on, non-stop!   27.11.2009 [21:10:58]
taras написав(ла):
Цитата:
Кто может сказать почему люди считают, что нужно лезть в північноатлантичну цивілізацію без вазелина?


... і це все на що Ви звернули увагу?

Шановний Тарасе поважаю Вас, як порядну, інтелігентну людину. І тому не сподівався від Вас на такий коментар...
Вам відомо, що у частини громадян України (не малої частини) є бажання рухатись європейським , чи бо доєвропейським шляхом. (європа і північноатлантична... понятя тотожні) І нікомо не відомо те, як їм будуть «вставляти» (придержуюсь заданого Вами стилю) і тим більше яким манером, та чи взагалі будуть. Але всім відомо те, як нам «вставляли», «вставляють» і бууу... не хотілосяб, щоб надалі- прада? Алеж ліземо?.. Дивна любов, як не раком, то з кулеметом... І без вазеліну, без бронежєлєтов...Ну прямо, як пісня ...ука Любов!
Вам подобається спілкуватись в такому (замітьте заданого Вами) принизливому тоні?
І тому дозволю процитувати Вам генія - Ліну Костенко: «На світі так багато горя, давайте будемо взаємно красивими!»
...Краще не помилімось на Виборах 2010, а вазєлін залиште для інших тем, типу «Чому по обіді так хочеться спати?» чи бо «Коли потрібно пити чай, щоб не завагітніти: до того, після того, чи замість того?»
Без образ.
Хай Щастить, бо ми того варті!;)
#13622
RE: Чайна церемонія у саду Восьминога: come on, non-stop!   28.11.2009 [16:41:25]
Да дело не в пути? а в способе. тди в сторону Европы нужно тогла,когда тебы туда зовут. И Именно тогда ты войдешь туда полноправным членом. А сейчас мы именно лезем, и какие условия нам при этом не поставят, хоть так хоть эдак, мы исполняем. И никто ни разу не подумал, - А оно нам надо?

Ну, вот уважаемый Vlatka, ну не в евросоюзе мы, ну даже ни в НАТО. Но вся Европа летает на наших самолетах, ездит на наших машинах, кушает наш хлеб и сало, дороги у нас в 6 полос в каждом селе, у каждого по двухэтажному дому и по две машине на члена семьи, Россия умоляет нас прокачать ее газ в Европу, ...

Внимание вопрос, - Зачем мне Европа?

ДА перечитал я все, тепичная болезнь украинца плакать как ему плохо.
#13632

You need to login or register to post comments.
< Prev   Next >

Дизайн та розробка Logic Land Ltd.

Меню
Кам'янець-Подільський
Блог
Політика
Комуналка
Статті
Каталог сайтів
Каталог підприємств
Фото
Пошук на сайті
Листівки
Форум
Фестивалі
Карта сайта
Веб-майстру
Групи
Гостьова книга
Бронювання готелів
Партнери сайту
Інформери
Кам'янець-Подільський online
Обмін лінками - отримати код »


Original Xiaomi Mi Band 4 Smart Bracelet Heart Rate Monitor Xiaomi Mi Band 4 Global version with NFC Smart Watch -->
Фото
Експорт новин
Новини (RSS 1.0)
Новини (RSS 2.0)
Блог (RSS)
Форум (RSS)
Хто на сайті?
We have
121 guests online